Отець Олександр Могильний з Ордену Братів Менших Капуцинів продовжував цикл програм "Риси Бога" темою: "Праця, як відлуння нашої схожості до Бога".
Чому Бог запрошує саме людину удосконалювати цей світ? Чому не все творіння людини є добрим? Як Господь із злого робить добро?
"Воскресіння Христове є завершенням творіння. Те, що Отець воскресив Сина дає нам зрозуміти, яке має мислення Творець щодо людини. В Ньому є постійний розвиток, який Він дає людині.
Людина має перед собою постійно обличчя Творця, що Він робить і як робить.
Ніколи не зрозуміємо, чому людина, яка покликана до добра - робить зло! Будь-який вчинок є таємницею.
Бог творить з нічого, а людина перетворює матерію, - розповідає катехит.
Праця схожа на скелю, з якої має вийти щось гарне. Цю скелю нам дає Бог. Підходячи до праці, людина відкриває красу досконалості Бога в собі, таємницю творіння та шедевр, який буде результатом праці. Це дуже гарно можемо побачити у мистецтві. Для композитора скелею є ноти, для художника - фарби.
Будь-яка праця - це мистецтво.
Художник має перед собою гаму кольорів, фарб. Жодної фарби він не вигадав. Кожен художник має свій світ кольорів. Він бачить, як озеро має виглядати у будь-яку пору доби, чого ми не помітимо. Щоб намалювати камінь, художнику треба передати усі відтінки, які ми не бачимо, - наводить приклад брат Олександр.
Людина, яка перестане розвиватися, завжди схильна до того, щоб знищити своє життя. Якщо у певному моменті свого життя людина усуває образ Бога, досконалості, то отримає карикатуру. Не йдеться про те, що я маю бути богом, ні! Лише у розумінні моєї праці, покликання, моїх дарів - немає меж. Я маю постійно вдосконалюватися і направлятися, тобто бачити постійно перед собою обличчя Бога. Як цього не буде, то людина бачить лише карикатуру. Бо обличчя людини без обличчя Бога, людина праці без відлуння праці Бога - є лише карикатура, завжди спотворення.
Інколи у середовищі різне сприйняття праці: праця для здобуття коштів; достойна чи недостойна праця, залежно, що виконую; праця як приниження людської гідності. Це говорить про одне, що з такого середовища був усунений Бог. Наприклад, згадаймо, що відбувалося у концлагерях радянських і фашистських. Скажемо, злочинці хотіли виховати людей через працю. Люди ці зненавидіти працю, бо праця знищила їх. Така праця немає нічого спільного з Богом.
Чому за радянських часів людина намагалася будь-яким чином мати кращу працю, з точки зору радянського суспільства? Не дай Боже бути колгоспником чи прибиральницею. А як вчителем, лікарем - то ти хтось, а як людина просто прибирає - то ніким! З такого суспільства викинутий Господь.
Будь-яка праця, яку виконує людина - це мистецтво".
Щодня людина опиняється у центрі невидимої боротьби — боротьби за власні думки, увагу та спокій серця. В ефірі програми «Катехиза» о. Павло Щука розглянув практичну спадщину видатного богослова Євагрія Понтійського. Спираючись на вчення про вісім духів зла, катехит розкрив систему духовного «тренування», яка допомагає розпізнавати підступні спокуси, звільнятися від руйнівного інформаційного та емоційного «фастфуду» й знаходити внутрішній мир у теперішньому моменті.
У сьогоднішній катехизі о. Віталій Козак продовжує цикл "Людина на межі між Богом і безоднею". Цього разу катехит зупинився на ролі соціальних мереж у нашому житті й тих проблемах, які вони можуть породжувати в контексті ідеології.
Що таке вільна воля, і як ми маємо робити вибір? Сестра-гоноратка Каміла Кармалюк зі Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії запрошує в катехизі до роздумів про власні вибори на щодень Де Бог може втручатися та допомогати зробити вибір. Як розпізнати і скористатися власною волею.
Для чого ми молимось та маємо релігійні практики? Екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії отець Віктор Матушевський виголошує катехизу про реальність духовного життя. Священник наголошує: "Цей світ створений Богом, щоб ми жили в ньому тимчасово, але змогли вибрати Господа, використовуючи вільну волю, та з'єднатися із Ісусом".
У черговій катехизі з циклу про земні шляхи, які привели до святості й сьогодні є прикладами для наслідування на шляху до святості, отець Андрій Педай, директор БФ «Карітас Спес — Київ», вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, знайомить нас із лікарем. «Він піклувався про духовне добро пацієнта, — говорить священник, зауважуючи цікавий факт, — усі знали, що для того, щоб лікуватися у Москатті, потрібно було приступити до Таїнств».