Коли Ісус прийшовши в околиці Филипової Кесарії, спитав своїх учнів: «За кого мають люди Сина Чоловічого?» Ті відповіли: «Одні за Йоана Хрестителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків». «На вашу ж думку, — до них каже, — хто Я?» Озвався Симон Петро і заявляє: «Ти — Христос, Бога живого Син». У відповідь Ісус сказав до нього: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло й кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний.
Тож і Я тобі заявляю, що ти Петро — скеля, і що Я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі небесного царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі». Тоді Він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він — Христос. З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Тоді Петро, взявши Його набік, став Йому докоряти: «Пожалій cебе, Господи! Це хай не станеться з Тобою!» Він обернувся і сказав Петрові: «Геть, сатано, від Мене! Ти Мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське».
Євангеліє від Матея 21:33-43. 45-46
Того часу Ісус сказав фарисеям: «Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А якийсь бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми у струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; та й пси приходили й лизали його рани.
Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом. А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого.
Того часу Ісус промовив до натовпу і до своїх учнів, кажучи: «На сідалище Мойсея посідали книжники та фарисеї. Все, що лише скажуть вам, робіть і виконуйте; але так, як вони, не чиніть, бо вони кажуть і не роблять.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний. Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте — і не будете осудженими. Прощайте — і проститься вам; давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам».