"Чому помирають немовлята?" - коментар Євангелія дня

Французька мирянка Марта Робен є однією з найбільш вражаючих постатей духовної історії ХХ століття. Упродовж понад п’ятдесяти років вона жила без звичайної людської поживи - без їжі, води і навіть без сну. Її єдиною поживою була Пресвята Євхаристія. Повністю паралізована і прикута до ліжка, Марта Робен прийняла своє страждання як місію любові та жертви.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Уважайте: не робіть ваших вчинків праведності перед людьми, щоб вони вас бачили, інакше не будете мати нагороди від вашого Отця, який на небесах. Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Воістину кажу вам: вони сповна одержують свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука, щоби твоя милостиня була в таємниці, – й твій Отець, який бачить таємне, віддасть тобі.

Того часу учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. І Ісус застерігав їх, кажучи: «Гля­діть, стережіться закваски фа­ри­сей­ської та закваски Іродової!» А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. Взнавши це, Він каже їм: «Чому перемовляєтесь, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розу­мі­єте? Чи ваше серце все ще ска­м’я­ніле? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних коши­ків шматків зібрали?» Кажуть Йому: «Дванадцять». «А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали?» І вони кажуть: «Сім». Тоді Він каже їм: «Ви ще не ро­зу­мієте?»

Того часу вийшли фарисеї і почали спе­ре­чатися з Ісусом, вимагаючи від Нього знамення з неба, випробовуючи Його. Зітхнувши своїм духом, Він ка­же: «Чому оцей рід знамення шукає? Воістину кажу вам, що не буде дано цьому родові знамення!» Залишивши їх, Він сів знову в човен і вирушив на другий бік.

Того часу, залишивши околиці Тира, Ісус знову прийшов через Сидон до Галілейського моря, у межі Десятимістя. І привели до Нього глухого й з невиразною мовою, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та піднявши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффата!» тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували. І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все зробив: глухим дає слух, а німим – мову».