Легко засуджувати когось, наприклад жінку, яка залишає чоловіка-воїна. Але чи намагалися її зрозуміти, що є причиною цього? У продовження циклу катехиз про біблійних жінок з родоводу Ісуса разом з с.Мартою Пшиварою, провінційною настоятелькою Згромадження Сестер Служниць Святого Духа в Україні, знайомимось з історією тієї, про яку писання говорить як "гріх Давида", але вона не є гріхом, який вчинила, вона виявляється тою, на яку Бог дивиться з любов'ю, - її ім'я Ветсавія.
У II Книзі Самуїла 11,12,24 зустрічаємо жінку на ім'я Ветсавія "дочка присяги". Значення імені нагадує про завіт і обітницю, яку Авраам отримав від Бога. Воно пригадує, що Бог вірний. Вірність Бога, Його любов до Ветсавії говорить про її тотожність, а не її гріх. Чоловік цієї жінки Урія є довіреним воїном царя, виконує особливі обов'язки, можна сказати "одружений з армією". Ветсавія почувається самотньою та звертає увагу на царя Давида. Перша зустріч не була приємною, Давид взяв перевагу над слабкою жінкою, вона зачала дитину не від свого чоловіка. Можливо що Ветсавія мала жаль до Урії, що вибрав армію, а не її, і навіть тоді, коли цар пропонував йому піти додому, він залишився вірний армії. Чоловік для неї не зламав закону, а цар зламав. Легко засуджувати когось, наприклад жінку, яка залишає чоловіка-воїна. Але чи намагалися її зрозуміти, що є причиною цього?
За перелюб в Ізраїлі було покарання смертю. Давид, користуючись власним положенням царя, посилає Урію на поле бою, де той гине. Під приводом подбати про бідну вдову, він бере Ветсавію жити до свого палацу. Жінка не знає причини смерті, але певне здогадалась, що чоловік загинув через її власну невірність і гріх.
Бог посилає царю Давиду пророка Натана щоб вказати через притчу про багача і вівцю на гріх, що він вчинив. Давид несе покуту. Їх син помирає. Але Святе Письмо говорить, що Давид має співчуття до жінки, яка багато страждає. Бог пробачає їм, у них народжується син - Соломон, який стає об'явленням любові Бога до людини.
"Ввійшла Ветсавія до царя до покою - цар же був старезний, а Авішага, шунамійка, вслугувала цареві, - припала (Ветсавія) на коліна і вклонилась цареві; цар запитав: «Чого бажаєш?» Відказала йому: «Пане мій! Ти заприсяг був твоїй слугині Господом, твоїм Богом: Син твій Соломон буде царем після мене і сяде на моїм престолі." ( 1Цар.1:15-17)
"Ветсавія входить до Божої родини. Вона піддалася спокусі, але зробила це з любові. Бог це бачив і зробив її життя благословенним для цілого народу. Дороги Бога далекі від наших доріг", - зауважує с.Марта.
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.
13 травня — дата, яка символічно об'єднує португальське селище Фатіма, площу Святого Петра у Ватикані та долю сучасної України. Чому замах на Папу Йоана Павла ІІ та агресія Росії проти України мають спільне метафізичне коріння? У цій статті, заснованій на катехезі отця Романа Лаби, ми розглядаємо «помилки Росії» не лише як політичну ідеологію, а як глибоку духовну патологію — «абортивну ментальність», що намагається знищити суб’єктність цілих народів.
Що єднає земну й небесну Церкву? Чому святі, будучи в Небі, можуть випрошувати благодаті для нас? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує цикл катехиз про сопричастя Святих, яке допомагає нам вірити у вічне життя, та у цій програмі знайомить із трьома станами Церкви.
У програмі "У ваших намірах" говоримо про дітей як невинних чистих свідків, які мають дар бачити і чути світ без раціонального підходу до дійсності, разом з о.Міхалем Бранкевичем, духівним наставником дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» . Священник зауважує: "Віру у надприродню дійсність дитина сама собі не може придумати. Простота дитини дозволяє засоромитися усім розумним і мудрим людям цього світу. Діти передають правду про сучасний світ".
Гілберт Кійт Честертон у свої книзі "Вічна людина" звертається до тих, хто має можливість відкрити "розумність віри" і побачити перспективу життя. Отець Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії, запрошує до роздумів про дім і шлях віри на основі книги англійського письменника.