Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали.
Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав викупити Ізраїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Писаннях те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони наполягли, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, і день вже схилився». І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?» Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба.
Того часу Ісус сказав до натовпу: «Коли ви побачите хмару, яка піднімається із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, – і стається так. А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, – і збувається. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього? Чому ж самі від себе не судите, що є справедливе?
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Я прийшов вогонь кинути на землю; і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся! Я маю хреститися хрещенням; і як Я знемагаю, поки звершиться!
Чи думаєте, що Я прийшов мир принести на землю? Ні, кажу вам, але поділ! Бо відтепер будуть п’ятеро в одному домі поділені: троє проти двох і двоє проти трьох. Розділиться батько із сином і син з батьком; мати – з дочкою, а дочка – з матір’ю; свекруха – зі своєю невісткою, а невістка – зі свекрухою».
Того часу Ісус скаазав своїм учням: «Знайте, що якби господар знав, о котрій годині прийде злодій, то не дав би зробити підкоп у свій дім. Тож і ви будьте готові, бо саме тієї години, в котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський!»
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля, щоб, як прийде він і постукає, то відразу ж йому і відчинити. Блаженні ті слуги, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; воїстину кажу вам, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм. І якщо прийде і в другу, і в третю сторожу, і знайде їх так само, то блаженні вони».
Того часу озвався до Ісуса хтось із натовпу: «Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною!» Та Він відповів йому: «Чоловіче, хто Мене поставив суддею або розподілювачем над вами?» І промовив ще до них: «Глядіть і стережіться всякої зажерливості, бо, навіть якщо хтось має надмір, його життя не залежить від того, що посідає».