"Книга Вихід показує нашу людську природу, що бореться з Творцем. У часі війни ми маємо порвати зв'язки з минулим, яке тягне нас до гріха: язичництво, комунізм, атеїзм", - над уривком 15:22-27 пропонує нам розважання о. Владислав Ігнатюк, священнослужитель Донецького екзархату УГКЦ, парафія Святого Миколая Чудотворця, м. Дніпро.
Цим уривком Бог каже нам, щоб ми йшли на пустелю, аби почути Його. У місці, де немає звичного комфорту, сучасних пристосувань до буденного життя, виходить уся правда про нас, яку Господь дає побачити на пустелі. Води з Мери (в пер. з євр. "гіркота") ізраїльтяни не могли пити. Коли ми з чимось не погоджуємось або не задоволені тим, що нам зустрічається на шляху, дуже просто почати нарікати. Але Бог дає нам пізнати, показуючи перше чудо в Кані Галілейській, як Він вміє перетворювати і робити те, що не збагнути лише людським розумом. На весіллі часто можемо почути слово "гірко" - гірка вода, що є присутньою в батьків на очах під час розставання з дочкою чи сином. Але поцілунком наречених Господь перетворює гіркоту. Гіркі води Мери в Книзі Вихід Бог також перетворює на солодкі. "І вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою" (Вих. 15:25а). Прообраз дерева бере участь в лікуванні. Перші дерева, про які ми чуємо в Старому Завіті, - це дерева в Едемському саду: "дерево життя" і "дерево пізнання добра і зла". Отець Владислав пропонує нам задуматися, чому Господь назвав дерева саме так. Можливо, Бог так полюбив нас, щоб ми довірились Йому і приймали будь-яке рішення згідно з Його авторитетом, забувши про "я сам"?
Священник Римсько-католицької Церкви отець Міхал Бранкевич у черговій катехезі циклу «Визнання віри» розмірковує над словами Символу віри «Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів». Катехит пояснює, чому Церква має владу прощати гріхи, дану їй самим Христом, і наголошує, що гріх вбиває в людині правду та віддаляє її від Бога.
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
Торкаючись текстів-роздумів Святого Йоана Павла II про Найсвятіше Серце Ісуса Христа, в останній місяць червня, присвяченого Пресвятому Серцю Ісуса, отець Флоріан Кравенський, вікарій парафії Матері Божої Фатімської у м. Конотопі Сумської обл. заохочує молитись, єднаючись на одній дорозі християнського духовного життя і будувати власне серце.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.