"Книга Вихід показує нашу людську природу, що бореться з Творцем. У часі війни ми маємо порвати зв'язки з минулим, яке тягне нас до гріха: язичництво, комунізм, атеїзм", - над уривком 15:22-27 пропонує нам розважання о. Владислав Ігнатюк, священнослужитель Донецького екзархату УГКЦ, парафія Святого Миколая Чудотворця, м. Дніпро.
Цим уривком Бог каже нам, щоб ми йшли на пустелю, аби почути Його. У місці, де немає звичного комфорту, сучасних пристосувань до буденного життя, виходить уся правда про нас, яку Господь дає побачити на пустелі. Води з Мери (в пер. з євр. "гіркота") ізраїльтяни не могли пити. Коли ми з чимось не погоджуємось або не задоволені тим, що нам зустрічається на шляху, дуже просто почати нарікати. Але Бог дає нам пізнати, показуючи перше чудо в Кані Галілейській, як Він вміє перетворювати і робити те, що не збагнути лише людським розумом. На весіллі часто можемо почути слово "гірко" - гірка вода, що є присутньою в батьків на очах під час розставання з дочкою чи сином. Але поцілунком наречених Господь перетворює гіркоту. Гіркі води Мери в Книзі Вихід Бог також перетворює на солодкі. "І вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою" (Вих. 15:25а). Прообраз дерева бере участь в лікуванні. Перші дерева, про які ми чуємо в Старому Завіті, - це дерева в Едемському саду: "дерево життя" і "дерево пізнання добра і зла". Отець Владислав пропонує нам задуматися, чому Господь назвав дерева саме так. Можливо, Бог так полюбив нас, щоб ми довірились Йому і приймали будь-яке рішення згідно з Його авторитетом, забувши про "я сам"?
У програмі "У ваших намірах" разом з о.Міхалем Бранкевичем роздумуємо над тим, чи завжди страх є поганим, та коли диявол може користатися психо-емоційним станом людини, залякуючи і навіюючи темряву смерті. А також - що може допомогти нам не боятися?
Ще дитиною вона поставила собі питання про сенс життя, а багато років потому під час молитви одне слово — «кляузура» — несподівано визначило її подальший шлях. У програмі «Невипадково!» сестра-монахиня, кармелітка Марія Людмила Бога Отця Милосердного, ділиться тим, як відкривала власне покликання. Особисті свідчення нагадують про те, що Бог завжди відповідає кожному в особливий спосіб, допомагаючи знайти своє місце в житті. Сестра-монахиня зауважує: «Найбільше мені подобається бути на своєму місці».
Чим ми щодня наповнюємо свій розум — і як це впливає на наше серце та духовне життя? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, пояснює, як інформація, образи та емоції впливають на духовне життя людини — і чому емоційні реакції можуть ставати частиною духовної боротьби.
Без чого неможливо молитися? Якою має бути правильна позиція тіла під час внутрішньої молитви: стоячи, сидячи, навколішки чи взагалі лежачи? Поради та настанови для особистої молитовної практики — що необхідно усвідомити й нагадувати собі на початку молитви щоразу — дає в катехизі о. Назар Лесюк, священник храму Святого Архистратига Михаїла УГКЦ у с. Печеніжин Івано-Франківської області. Цією катехизою він завершує цикл катехиз про внутрішню молитву, але заохочує не зупинятися й молитися регулярно.
Чому у своїй Євангелії Йоан жодного разу не називає матір Ісуса на ім'я? Що насправді означають суворі слова Христа «Що мені, жінко, і тобі?»? Про що мовчать порожні кам'яні посудини в Кані Галилейській? У програмі “Катехиза” викладач біблійних наук о. Володимир Куснєж відкриває деталі Нового Завіту.