Посвячення Богородиці. День 17: Гордість

Самозречення

«Хто хоче йти за мною», — каже Ісус. Я настільки принизився і зрікся себе, що більше нагадую черв’яка, ніж людину. Я прийшов у світ, лишень щоб обійняти Хрест. Я виростив його у своєму Серці і змалку любив його. Все своє життя я прагнув його, ніс з радістю і волів його більше, ніж усіх благ неба і землі. І не було Мені спокою, поки Я не помер у його божественних обіймах.

Тож коли хто хоче йти за Мною, приниженим і розіп’ятим, той нехай так як Я хвалиться тільки убогістю, приниженнями і стражданнями Мого Хреста і зречеться самого себе. Геть із товариства друзів Хреста усіх тих, які несуть гордовито хрест! Геть мудрих цього світу, інтелектуалів і надутих вільнодумців, які бозна що думають про свої таланти і розум! Геть тих велемовних балакунів, що лишень зчиняють багато галасу і не дають іншого плоду крім марнославства! Геть зарозумілих святош, які всюди носять бундючність гордого люцифера — «Я не такий як інші!» — які не слухають жодних докорів без вибачень, не залишають жодного нападу без відповіді, не дають себе ніколи принизити, не возносячись! Стережіться приймати у ваше товариство манірних чутливих людей, які бояться навіть уколу голки, які від найменшого болю кричать і скаржаться, які ніколи не брали на себе жодної покути, але дуже спритно навчилися ховати свою манірність і брак умертвлення за поклонінням моді.