"Гординя відкриває дорогу до усіх гріхів", - о.Петро Балог

Між поняттями гордість і гординя існує різниця. Гордість за певну особу чи країну не є поганою якістю. Гординя ж означає протиставлення чеснотам смирення, покори й чистоти. Святий Августин виділяє Нагірну проповідь Ісуса (Мт 5–7), вважаючи її прикладом покори для християн. Лише ставши на дорогу християнської покори, Августин пише, що відчув повноту: «Хтось наповнив моє серце».

Покора стає на початку християнського шляху та є передумовою інших чеснот святого життя. Чесноти як дар розвиваються в нас із Божою допомогою, але важливо бути активними на власній життєвій дорозі у вихованні їх у собі. Віра, надія і любов — основні християнські чесноти в богослов’ї, що потребують нашого чування.

«Гординя — це невпорядковане прагнення власної величі», — говорить святий Тома Аквінський і вважає, що гординя віддаляє людину від істини, тоді як покора наближає. Етап покори — «християнське дитинство». Наступний етап — здобуття мудрості. Мудра у Христі людина вже не може стати гордою. Водночас особливо покірній і мудрій людині загрожують спокуси знову впасти в гординю. Покора має бути перед Богом, а не рабським смиренням перед іншою людиною.

«Диявола турбують люди покірні й мудрі у Христі. Гординя є матір’ю всіх гріхів. Померти для самого себе є ліками від гордині», — запрошує отець Петро до заклику Євангелія: перестати думати про власне его і навернути свою увагу до Бога.