Хресна дорога святого Йоана Павла ІІ

 У житті святого Йоана Павла ІІ Хресна дорога мала особливе значення.

«Відправляв її щоп'ятниці протягом усього року. Це було для нього пережиттям Страстей Христа-Спасителя, який віддав за нас життя, відкупив нас. Це був певний вотум Святішого Отця за дар Відкуплення. Це за його дорученням у садах на даху папських апартаментів з'явилися стояння Хресної дороги. Там найбільше любив її відправляти», - розповідає митрополит Львівський Мечислав Мокшицький.
На одній із зустрічей із молоддю Святіший Отець Йоан Павло ІІ сказав, що молитва є діалог із Богом.

Під час трагедій, воєн, катастроф він ніколи не панікував, а промовляв: «О, Боже…» і йшов до каплиці молитись. Відомо, що умертвіння плоті Войтила практикував, ще будучи архієпископом Кракова, і продовжував спричиняти собі фізичний біль і після обрання на Папський престол. Співробітники архієпископської резиденції в Кракові знали про це, не дивлячись на те, що кардинал Войтила старанно це приховував.

Ці та інші, раніше не відомі моменти приватного життя Понтифіка описує польський монсеньйор Славомір Одер, який керував справою про беатифікацію покійного Папи Римського Йоана Павла ІІ. «Його найближче оточення і в Кракові, і у Ватикані чуло, як Кароль Войтила бичує сам себе. Часто він проводив усю ніч на голій підлозі. У його шафі, окрім сутан, був спеціальний гак, на якому висів ремінь для самобичування, – пише монсеньйор Одер. – Цей ремінь Папа привозив із собою і в Кастель Гондольфо (літню резиденцію в околицях Рима», – продовжує монсеньйор Одер.

Під час Великого посту Папа не їв м’яса і солодощів, хоча дуже любив їх. Через строге дотримання Великого посту завжди худнув перед Пасхою. Понтифік також постив перед висвяченням священиків та прелатів і перед іншими важливими заходами.

Йоан Павло ІІ часто говорив, що найважливішим для нього є молитва, а не інші справи. Молитва з високо піднятими, як у Мойсея, руками, який просить Бога в різних намірах Церкви, людства і світу. Папа багато молився також і за себе.

Щовечора Йоан Павло ІІ підходив до вікна, щоб благословити Рим і весь світ, пастирем якого він був. Часто вставав уночі і йшов до каплиці, там напівголосно звертався до Бога, інколи співав. Коли був молодший, молився лежачи хрестом у каплиці або у себе в кімнаті.
Йоана Павло ІІ не розділяв час для молитви і для роботи. Він молився за кожним заняттям. Ідучи на аудієнцію, молився за людей, яких мав там зустріти. Молився за них і після аудієнції. Молився під час аудієнції, коли хтось інший виступав із промовою. То була його духовність – постійне єднання з Господом Богом.

Будучи ще єпископом, Кароль Войтила усамітнювався для реколекцій, щоб максимально зосередитися і налагодити контакт із Творцем. Він обирав мальовничі місця, де була можливість побути на самоті. Вже у Ватикані реколекції Папи проходили з Римською Курією, вони тривали шість днів. Тоді Папа зберігав абсолютне мовчання, він був зосереджений також і під час вживання їжі. Нікого не приймав, молився в приватній каплиці. Це були для нього святі дні – дні повного єднання з Богом.

Папа був містиком – людиною, зануреною в Бога. Вмів говорити до Нього, але над усе вмів слухати, чого ж Бог хоче від нього, і виконував Його бажання. Це підтверджує і архієпископ Мокшицький: «Він виключався і не реагував на оточення. Йому не перешкоджали галас, шум, люди навколо нього.  Коли ми вранці разом із гостями приходили на Божу Службу, то зустрічали Святішого Отця, який стояв на колінах, на клінчику. Це справляло велике враження, зворушувало. І не тільки його постава. Від Святішого Отця променіли сила і святість».