Що сталося? Велика тиша запанувала на землі: велика на ній тиша і велика пустота. Тиша велика, бо Цар заснув. Земля стривожена і мовчить, бо Бог заснув у людському тілі і обудив тих, котрі спали віками. Бог помер у плоті і потряс Відхланню. Йде, щоб знайти першу людину, як загублену вівцю.
Прагне прийти до тих, хто сидить у темряві і тіні смерті; аби визволити від болів невільника Адама, а разом з ним невільницю Єву, йде Він, котрий є їхнім Богом і сином Єви. Прийшов, отже, до них Господь, тримаючи у руці переможну зброю хреста. Побачивши Його прабатько Адам, затамувавши подих від здивування, вдарив себе у груди і заволав до всіх: «Господь мій з усіма нами!» І відповів Христос Адамові: «І з духом твоїм!» І, схопивши його за руку, Він підняв його, кажучи: «Встань, ти, котрий спиш, і воскресни з мертвих, – і Христос освітить тебе! Ось Я, твій Бог, котрий для тебе став твоїм сином. Ось тепер Я кажу тобі та всім, які будуть твоїми синами, і Моєю владою наказую всім, які перебували в оковах: Вийдіть! А тим, які знаходяться у темряві, кажу: Нехай засяє вам світло! Тим, які поснули, наказую: Встаньте! Тобі, Адаме, наказую: Прокинься ти, котрий спиш! Не для того Я тебе створив, щоб ти був закований у Відхлані. Встань із мертвих, адже Я – життя померлих. Встань ти, котрий є ділом Моїх рук. Встань ти, котрий є Моїм образом, створеним на Мою подобу. Встань, ходімо звідси! Адже ти – в Мені, а Я – в тобі, як єдина і неподільна особа. Для тебе Я, твій Бог, став твоїм сином. Для тебе Я, Господь, прийняв вигляд слуги. Для тебе Я, котрий перебуваю над небесами, прийшов на землю і зійшов в її глибини. Для тебе, людини, я став безсилою людиною, але вільною серед померлих. Для тебе, котрий покинув райський сад, Я в оливковому саду був виданий юдеям і в саду розіп’ятий. Споглянь на Моє обличчя, опльоване з огляду на тебе, щоб Я міг повернути тобі духа, якого одного разу я дихнув в тебе. Побач на Моєму обличчі сліди ударів, які Я прийняв, щоб на твоєму спотвореному обличчі повернути Мій образ. Споглянь на Мою спину, яка була виставлена на бичування, яке Я переніс, щоб з твоїх плеч зняти тягар твоїх гріхів. Оглянь добре Мої руки так міцно прибиті до дерева за тебе, котрий колись підступно простягнув свою руку до дерева. Сном смерті Я заснув на хресті і спис прошив Мій бік за тебе, котрий заснув в раю, і з твого боку ти видав Єву, а ця Моя рана зцілила твою рану. Сон Моєї смерті випровадить тебе зі сну Відхлані. Удар, завданий Мені списом, потрощив спис, спрямований проти тебе. Встань, ходімо звідси! Колись ворог вивів тебе з райської землі, Я же приведу тебе вже не до раю, а на небесний трон. Тобі заборонено доступ до дерева, яке є образом життя, але Я, котрий є життям, віддаюсь тобі. Я наказав Ангелам, щоб вони стерегли тебе так, як слуги, а тепер Я вчиню так, що Херувими віддадуть тобі честь, яка належить Богові. Готовий вже херувимський трон, готові чекають слуги, вже побудовано весільну залу, виставлена їжа, готове вічне помешкання і оздоблені кімнати, відкриті скарби вічних благ, і Небесне Царство, приготовлене від заснування світу, вже відкрите».
Того часу, сівши в човен, Ісус переплив назад і прийшов до свого міста. І ось принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Відваги, сину! Прощаються тобі гріхи!»
Того часу Ісус прибув на той бік, у землю Гадаринську і зустріли Його два біснуваті, які вийшли з гробниць; вони були дуже люті, так що ніхто не міг перейти тією дорогою. І ось, вони закричали, гукаючи: «Що Тобі до нас, Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоби передчасно нас мучити?»
Того часу, прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: «За кого люди вважають Сина Людського?» Вони відповіли: «Одні – за Йоана Хрестителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків». Каже їм Ісус: «А ви Мене за кого вважаєте?» У відповідь Симон-Петро промовив: «Ти є Христос, Син Бога живого!»
Єлизаветі сповнився час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею, і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарією.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Молячись, не говоріть багато, як ті язичники, бо думають, що завдяки своїй багатомовності будуть вислухані. Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Отець знає, чого потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього.