"Історія гріха Адама та Єви", - катехеза о. Олексія Самсонова

Ким є Отець Небесний для нас, та що означає батьківство через Ісуса Христа, який занурений в Бога Отця задля досвідчення близькості Бога, якої всі ми потребуємо. Отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Облатів Непорочної Діви Марії запрошує у катехизі до роздумів про звернення в молитві "Отче наш" задля будування свідомо близьких стосунків із Небесним Отцем.

Монах-кармеліт о. Віталій Козак говорить про спокусу контролю над майбутнім. Він порівнює людське бажання бачити події наперед із сюжетом роману Ф.Герберта «Дюна», де головний герой стає рабом власного всезнання. Пошук абсолютного контролю через технології, прогнози або містику часто веде до втрати свободи та т. зв. «месіанського комплексу». На противагу цьому, християнство пропонує шлях довіри до Бога, який вимагає відмови від ілюзії всевладдя заради щирої любові. Священник застерігає, що намагання зайняти місце Творця руйнує особистість, тоді як справжня духовна зрілість полягає у здатності залишатися вірним у часи невизначеності. Контроль може стати пасткою, яка перетворює живі стосунки на механічне програмування, позбавляючи життя справжнього сенсу.

У програмі “Катехиза” священник-єзуїт, відомий реколекціоніст о.Михайло Станчишин ділиться роздумами про любов як головну ознаку зустрічі з Христом. Людина створена Богом для того, щоб бути любленою, тому все життя шукає цієї любові. І, власне, здатність людини любити себе і подібних собі безпосередньо залежить від її готовності прийняти Божу Любов, а це можливо через слухання Слова та молитву.

Здатність до спілкування - це Божий дар, а сучасні технології мають служити справі євангелізації. Найдосконалішим комунікатором є сам Ісус Христос, адже Його спілкування з людьми завжди ґрунтувалося на щирості, любові та вмінні знайти підхід до кожної особи. Зрештою, справжня комунікація якраз і визначається прагненням передавати правду та добро через щиру самопосвяту іншим.

Того часу, побачивши натовпи, Ісус вийшов на гору;коли Він сів, до Нього підійшли Його учні. І, відкривши свої уста, Він навчав їх, промовляючи: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ті, хто плаче, бо вони будуть потішені. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні ті, які творять мир, бо вони синами Божими названі будуть. Блаженні переслідувані за праведність, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли із-за Мене будуть вас зневажати та переслідувати, і, оббріхуючи, казати всяке зло проти вас. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами».