Ісус сказав, яка заповідь найбільша: почути щоб виконати

Коли Ісуса спитали, яка заповідь найбільша, Він сказав, цитуючи заповіді Старого Завіту: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь» (Мт. 22:37). Варто звернути увагу на те, як Господь це говорить. Інколи ми можемо знати цитату з Біблії напам’ять, але, використовуючи її, не передати всієї глибини того, що Господь насправді хотів би сказати. Любов до Бога і ближнього зустрічається в багатьох місцях Святого Письма, проте важливо звернути увагу на те, як про неї говорить Сам Ісус.

Серед суперечок із фарисеями Ісус також дає відповідь на питання, яка є найперша заповідь: «Перша — Слухай, Ізраїлю! Наш Господь Бог — Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю» (Мк. 12:29–30). Якщо думати, що перша заповідь — «люби…», то потрібно буде докласти зусиль, щоб її виконати. Але насправді перша заповідь, яка наказує, що робити, — це «Слухай, Ізраїлю!». Це наказ, на який ми маємо звернути увагу. Усюди, де Ісус проповідує, Він починає з настанови слухати.

Коли ми почнемо виконувати перше — слухати, Бог подарує благодать любити, про що Ісус продовжує говорити в заповіді. Якби ми змогли отримати цю благодать — «любити Господа всім серцем», — це було б виконанням усього Закону й усього, про що говорили пророки щодо цієї заповіді. Але як це можливо?

Божі заповіді ми маємо постійно носити у своєму серці, щоб їх виконувати. Носити у своєму серці означає слухати. Найкраще це зробила Діва Марія, яка носила Слова у своєму серці, роздумуючи над ними. Носити Слово означає вступати з Ним у спілкування, запитувати: що це Слово говорить мені? Тоді Слово воплочується і приносить плід, стаючи живим.

«А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає» (Мт. 22:39). Виконати другу заповідь неможливо без виконання першої заповіді. Обіцянка любові, яку дає Господь, можлива лише як наслідок послуху у виконанні заповіді «Слухай, Ізраїлю!». Нам потрібно просити Бога: «Говори Ти, Господи».

Ісус сказав: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йн. 13:34–35). Наш особистий людський досвід та уявлення нездатні передати щось про любов Бога. Господь запрошує нас дивитися на іншого так, як Він: «таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт. 5:45). Лише спостерігаючи, як Господь нас полюбив, коли ми були Його ворогами, ми зможемо досвідчити можливість реалізувати заповідь любові.

Священник заохочує подумати і відповісти собі: як практично я люблю Бога?