Катехеза о. Олексія Самсонова про те, як Папа керує Церквою?

"Церква заохочує нас входити в радість освячення у часі відпустів. Через наші діяння земля або буде благословенна, або проклята", - брат-францисканець о. Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви у м. Києві. Він заохочує наново відкрити любов до Бога та добре пережити 2026 рік, присвячений Церквою святому Франциску Ассізькому, входячи на дорогу навернення. Священник ділиться настановами Папи Лева XIV з нагоди Ювілею.

Того часу Ісус промовляв до натовпів: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає. Сама по собі земля родить плід: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє плід, він негайно посилає серп, бо настали жнива!»

300 років від канонізації та 100 років від проголошення Вчителем Церкви святого Йоана від Хреста. 800 років від дня народження для Неба святого Франциска Ассізького. "Обидва шалені з любові до Христа", - отець-босий кармеліт Рафал Мишковський, священник Санктуарію Матері Божої з Гори Кармель у м. Бердичеві, запрошує віднайти Бога в красі створіння, споглядаючи шляхи святих, які переживали захоплення сотвореним світом.

У циклі «Антропологія святої Едити Штайн» монах-кармеліт отець Віталій Козак говорить про Христа як повноту чоловічості — не солодку і безконфліктну, а напружену, правдиву й жертовну. Це розмова про чоловіка, який не тікає від болю, а входить у нього, бо саме там народжується зрілість.

Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І сталося, що коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та видзьобали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не мало достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю; і давало плід, що сходив і зростав, і принесло: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів».