Ісус розказав притчу, тому що був близько Єрусалиму, і вони думали, що царство Боже негайно має з’явитись.
Отож, він мовив: «Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: „Промишляйте ними, поки я повернуся”.
Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: „Не хочемо, щоб отой царював над нами!”
І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
Перший прийшов і каже: „Пане, міна твоя придбала інших десять. Гаразд, добрий слуго, – сказав пан, – тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами”.
І прийшов другий і каже: „Пане, міна твоя, принесла п’ять мін”. Він сказав і цьому: „Ти теж будь над п’ятьма містами”.
Прийшов ще інший й каже: „Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв”.
А пан до нього й каже: „З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками”.
І він сказав тим, що там стояли: „Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
„Пане! – сказали йому, – він має вже десять!”
Кажу вам: „Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене”».
Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму. (Лука 19,11-28)
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Синові Людському потрібно буде багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня». А до всіх Він промовив: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її. Бо яка ж користь людині, коли придбає весь світ, а себе саму погубить або завдасть собі шкоди?»
Французька мирянка Марта Робен є однією з найбільш вражаючих постатей духовної історії ХХ століття. Упродовж понад п’ятдесяти років вона жила без звичайної людської поживи - без їжі, води і навіть без сну. Її єдиною поживою була Пресвята Євхаристія. Повністю паралізована і прикута до ліжка, Марта Робен прийняла своє страждання як місію любові та жертви.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Уважайте: не робіть ваших вчинків праведності перед людьми, щоб вони вас бачили, інакше не будете мати нагороди від вашого Отця, який на небесах. Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Воістину кажу вам: вони сповна одержують свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука, щоби твоя милостиня була в таємниці, – й твій Отець, який бачить таємне, віддасть тобі.
Того часу учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. І Ісус застерігав їх, кажучи: «Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової!» А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. Взнавши це, Він каже їм: «Чому перемовляєтесь, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків шматків зібрали?» Кажуть Йому: «Дванадцять». «А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали?» І вони кажуть: «Сім». Тоді Він каже їм: «Ви ще не розумієте?»