Того часу Ісус сказав фарисеям: “Я йду, і ви будете шукати Мене, і у вашому гріху помрете! Куди Я іду, туди ви не можете піти!” Тож юдеї говорили: “Чи не вб’є Він сам себе, бо каже: “Куди Я іду, туди ви не можете піти?” А Він говорив їм: “Ви – від низів, Я – з висот; ви від цього світу, Я не від цього світу.
Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах”. А вони запитали Його: “Хто Ти?” Сказав їм Ісус: «Що мені з вами говорити про це! Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, хто послав Мене, є правдивий, і Я все, що від Нього почув, те й кажу світові». Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. Тому Ісус їм сказав: “Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я є і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене Отець, – те й говорю. Той, хто послав Мене, є зі Мною; Він не залишив Мене самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!” Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.
Того часу Ісус, підвівши очі на своїх учнів, почав говорити:
«Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.
Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся.
Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви будете сміятись.
Народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її.
Чому «Одіссея» хвилює людей уже майже 3000 років? Бо це не лише міф про воїна, який повертається з війни. Це історія кожного, хто шукає дорогу додому — до себе, вірності та Бога.
Сталося в іншу суботу, коли увійшов Ісус до синагоги й навчав, був там чоловік, права рука якого була всохлою. Книжники й фарисеї стежили за Ним, чи зцілятиме в суботу, аби знайти звинувачення проти Нього.
Того часу фарисеї і книжники сказали Ісусу: «Учні Йоана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють».