"Коли я став священником, наша Церква ще була заборонена", - отець Микола Мелетій Батіг

Створено: 2021-09-03 00:00:00

Отець Микола Мелентій Батіг засновник та багаторічний настоятель Барського монастиря святого Івана Хрестителя Отців Василіан розповів про дитячі нелегкі роки депортації та голодомору, пошуки Божої волі щодо покликання і тридцятилітню працю у місті Бар Вінницької області.
Священник також є письменником і автором збірки із 6 книг "Місія в оповіданнях", "Горнило Божої любові" (збірка із трьох книг) та "Апостольство хворих".

"Я пам'ятаю, коли мені було шість років був голодомор 1946-47 років. У нас такої нестачі їжі не було як на Сході України, тому багато людей приходило і просило їсти з тих країв. Незважаючи на велику родину та голод, моя мама завжди знаходила картоплину або дві картоплини, щоб дати цим людям, - пригадує отець Мелентій.

- Мені запам'яталося, як одна жінка прийшла із хлопчиком до нашого будинку. Син вів її за руку. Вони стали перед порогом і молилися. Та жінка втратила зір від голоду, а коли моя мама запросила їх на тарілку супу, то я вперше побачив як син кормить незрячу маму".

"Батьки незважаючи, що відійшли до Бога, молилися про моє священницьке покликання. Це я зрозумів з часом, аналізуючи різні життєві ситуації. Наприклад, я працював інженером-електриком. Отці Василіани запропонували прийти у підпільний монастир, але я відмовився. Реагуючи на мою відповідь, отець Грелін Макарій просив не вмовляти мене, але казав: "Він буде з нами".

У рік святкування тисячоліття Хрещення Русі я вирішив щось зробити для Церкви та Бога від себе. Більше відвідував реколекції, семінарійні заняття. Тоді протоігумен мені сказав: "Або ти з нами, або більше не можеш бути тут. І від того часу я прийняв рішення увійти до монастиря та прийняв Божу волю".

Посвячення Богородиці. День 17: Гордість

Гордість була первісним гріхом ангелів і людей. І сьогодні гордість також не дає людям наблизитися до Бога. «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Як 4,6). Ісус каже: «А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу: Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!» (Лк 18,9–14).

2025-12-02 00:00:00

Посвячення Богородиці. День 16: Що я маю побороти в собі, щоби дійти до внутрішнього вмирання?

Егоїзм — прив’язаності і невпорядковані нахили затьмарюють у душі блиск Істини і не дають їй дістатися до справжнього життя. Якщо я хочу повернутися до Бога, то неодмінно мушу відвернутися від себе. Як же сильно ми залежимо від свого «я» і як же важко від нього звільнитися! Але тому, хто має серйозний намір зробити це, Бог допомагає своєю благодаттю. Слово Господа: «Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець» (Йн 12,24–26).

2025-12-01 00:00:00

Посвячення Богородиці. День 15: Внутрішнє вмирання – вмерти для гріха, щоб жити у Христі

Яким би потрібним і спасенним не було внутрішнє вмирання, нам слід усвідомити, що воно не є самоціллю. Погане і грішне в нас має бути знищене, щоб зробити місця для кращого, а саме для нової людини, сотвореної за образом Христа. Святий Павло сказав про внутрішнє вмирання з Христом: «Знаємо, що стара наша людина розп’ята разом з Ним, щоби гріховне тіло позбавити влади, щоб ми більше не служили гріхові, бо хто помер, той оправданий від гріха. Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним, знаючи, що Христос, уставши з мертвих, більше не вмирає — смерть над Ним більше не панує. Бо як Він помер, то тільки один раз помер для гріха, а як живе, то для Бога живе. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога в [нашому Господі] Ісусі Христі. Хай же гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб не підкорятися його пожаданням; не давайте ваших членів гріхові як знаряддя неправедності, але, як ожилі з мертвих, віддавайте себе Богові, а ваші члени віддавайте Богові як знаряддя праведності. Тож хай гріх не панує над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю» (Рим 6,6–14).

2025-11-27 00:00:00

Посвячення Богородиці. День 14: Наша зіпсутість (пізнавши її, наше серце виходить скрушеним і смиренним)

У світлі Святого Духа ми пізнаємо свою грішність. Але не забуваймо, що збагнути це також є великою ласкою, про яку ми теж маємо молитися. Про людську зіпсутість говорить апостол Павло: «Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові. Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий. Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені. Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу]. Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені. Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом, та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті? Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом — законові гріха» (Рим 7,14–25).

2025-11-26 00:00:00

Посвячення Богородиці. День 13: Іспит сумління — вправа на кожен день нашого життя

Ми не можемо ступити на шлях до Бога без самопізнання. Хто хоче себе повністю віддати Богові, спершу повинен знати, ким він є насправді. Ісус застерігає: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судите, таким будуть судити і вас; і якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам. Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, яка у твоєму оці, не відчуваєш? Або, як скажеш своєму братові: Дай, витягну скалку з твого ока, коли ось колода у твоєму оці? Лицеміре, спочатку вийми колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мт 7,1–5).

2025-11-26 00:00:00

13:00

В ефірі

15:00

15:10

15:20

15:45

16:00

16:45

17:00

17:10

17:20

17:45

18:00

19:00

20:00

21:00

22:00

23:00

23:50

00:00

"Коли я став священником, наша Церква ще була заборонена", - отець Микола Мелетій Батіг

Посвячення Богородиці. День 17: Гордість

Посвячення Богородиці. День 16: Що я маю побороти в собі, щоби дійти до внутрішнього вмирання?

Посвячення Богородиці. День 15: Внутрішнє вмирання – вмерти для гріха, щоб жити у Христі

Посвячення Богородиці. День 14: Наша зіпсутість (пізнавши її, наше серце виходить скрушеним і смиренним)

Посвячення Богородиці. День 13: Іспит сумління — вправа на кожен день нашого життя

Ефірні номери

(044) 577-56-45

(044) 577-56-46

(098) 650-18-60

(093) 272-07-45

13:00

В ефірі

15:00

15:10

15:20

15:45

16:00

16:45

17:00

17:10

17:20

17:45

18:00

19:00

20:00

21:00

22:00

23:00

23:50

00:00

"Коли я став священником, наша Церква ще була заборонена", - отець Микола Мелетій Батіг

Соціальні мережі

Ефірні номери