У програмі «Захристія» — розгорнуте інтерв’ю з братом-капуцином, священником Блажеєм Сускою. Це розмова про покликання без романтики: про момент, коли Бог уперше кличе, і про час, коли від цього поклику хочеться втекти.
Про дитячі зранення, які не зникають у монастирі, а навпаки — виходять на світло. Про зранення в Церкві, про які багато говорять, але рідко — чесно.
Це інтерв’ю — не про ідеальну віру. Це розмова про шлях, на якому покликання не захищає від болю, а монастир не стає місцем втечі від власної історії. Навпаки — він часто стає простором, де все невилікуване, непроговорене й витіснене виходить на світло.
«Коли я вступив до новіціату, мої проблеми лише почалися» — у цій фразі зосереджена правда духовного життя: Бог не забирає людину з її крихкістю, а входить у неї разом з крихкістю. Дитячі та юнацькі зранення не зникають у релігійному одязі, але можуть стати місцем зустрічі з Богом — якщо їх не замовчувати й не прикривати побожними формулами.
Молитва в цій розмові постає не як безперервний екстаз, а як шлях через тишу, сухість і темряву. Віра тут — не емоційна компенсація, а акт довіри, який часто відбувається всупереч внутрішньому хаосу. «Я слухаю Бога, бо якщо почну слухати свої емоції — вони мене вб’ють» — це свідчення людини, яка навчилася розрізняти між глибокою правдою серця й руйнівною диктатурою почуттів.
Війна ще гостріше оголює ці питання. Вона не лише руйнує міста — вона випробовує образ Бога, яким ми жили. І саме тут віра або стає зрілою, або розсипається. Зріла віра — це не відсутність сумнівів, а здатність не втекти від Бога тоді, коли Він мовчить.
Ця розмова торкається і майбутнього: Церкви у багатоголосому суспільстві, викликів міжрелігійного співжиття, нових технологій і штучного інтелекту. Але крізь усі ці теми проходить одна нитка: людина важливіша за систему, а правда важливіша за образ бездоганності.
«У слабкостях моя сила» — це не виправдання немочі, а визнання того, що саме там, де людина перестає вдавати сильну, у неї з’являється простір для Бога. І, можливо, саме з цього починається шлях за Христом — не тріумфальний, але справжній.
В ефірі Радіо Марія отець Олег Кіндій, доктор патристичного богослов’я продовжив цикл катехез, присвячених Отцям Церкви, розповідаючи про святого Ісидора Сівійського — покровителя інтернету та одного з перших християнських енциклопедистів. Особливу увагу було приділено його внеску в богословське осмислення таємниці походження Святого Духа та історичному рішенню Толедського собору щодо Філіокве.
У ранковій катехезі на хвилях радіо Марія отець-францисканець Андрій Немченко розповів про духовний зміст Великого посту та пояснив символіку сорока днів у біблійній традиції. Священник також нагадав про правила посту в Католицькій Церкві, духовну боротьбу зі спокусами та значення молитви, милостині й відречення.
У програмі «У ваших намірах» разом з отцем Андрієм Немченком говорили про зміни літургійних традицій після Другого Ватиканського собору, зокрема про практику прийняття Святого Причастя та поставу священника під час Меси. Розмірковували над тим, чому деякі звичаї відходять у минуле, чому виникають спільноти, що прагнуть повернути традиційну літургію, та чи завжди зміни означають розвиток.
Отець Віталій Козак у завершальній катехезі циклу про антропологію святої Едити Штайн говорить про глибоку кризу сучасних стосунків між чоловіком і жінкою. Священник пояснює: втрата бачення іншого як особистості й таємниці поступово перетворює любов на взаємне використання.
У програмі «Наближаючись до Православ’я» благочинний Києво-Печерської лаври архімандрит Михайло Карнаух розповідає про духовну велич і непросте сьогодення однієї з найголовніших святинь України. Священник повертає слухачів до витоків Лаври, заснованої преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, відкриває красу і значення Великої Успенської церкви, а також пояснює, що означає нетлінність мощей святих. Отець Михайло ділиться особистим досвідом участі у переоблаченні мощей Києво-Печерських угодників, розвіює міфи та закиди щодо цього процесу і розповідає, як саме відбувається ця священна праця. Також йдеться про сучасне життя Лаври, яка сьогодні займає 24 гектари території, про співіснування різних чернечих спільнот і про виклики війни — зокрема наслідки обстрілів, що пошкодили монастирські будівлі.