"Святість є закликом Бога для реалізації Католицької Церкви (з грец. katholikos «вселенський», «соборний»)," - о.Міхал Бранкевич, духовний отець дієцезіальної місійної семінарії "Redemptoris Mater" виголошує катехизу, акцентуючи увагу на тому, що правдива святість як спосіб життя кличе людей приєднатися до Церкви.
Того часу учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. І Ісус застерігав їх, кажучи: «Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової!» А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. Взнавши це, Він каже їм: «Чому перемовляєтесь, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків шматків зібрали?» Кажуть Йому: «Дванадцять». «А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали?» І вони кажуть: «Сім». Тоді Він каже їм: «Ви ще не розумієте?»
«У чому Святий Джон Генрі Ньюмен може стати сьогодні для нас провідником у духовному житті? Які повсякденні духовні “колони” допомагали Богові діяти протягом усього життя майбутнього святого?» — заохочує до роздумів отець Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії.
Того часу вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ісусом, вимагаючи від Нього знамення з неба, випробовуючи Його. Зітхнувши своїм духом, Він каже: «Чому оцей рід знамення шукає? Воістину кажу вам, що не буде дано цьому родові знамення!» Залишивши їх, Він сів знову в човен і вирушив на другий бік.
Того часу, залишивши околиці Тира, Ісус знову прийшов через Сидон до Галілейського моря, у межі Десятимістя. І привели до Нього глухого й з невиразною мовою, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та піднявши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффата!» тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували. І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все зробив: глухим дає слух, а німим – мову».