"Любити по-християнськи - це вмирати за іншого!" - отець Олексій САМСОНОВ

Того часу Ісус, покликавши до себе Дванадцятьох, почав розсилати їх по двох і дав їм владу над нечистими духа­ми. І повелів їм, щоб нічого не брали в дорогу – тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не о­дя­галися у дві одежини. І Він говорив їм: «Якщо десь увійдете в дім, там перебувайте там, до­ки не вийдете звідти. І коли б у якомусь місці не прий­­няли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ваших ніг – їм на свідчення». І, вийшовши, вони проповіду­вали, щоб люди покаялися, і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.

Того часу Ісус пішов до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато з тих, хто слухав, дивувався, кажучи: «Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками? Хіба Він – не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри тут з нами?» І вони спокушалися через Нього. А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі. І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки. І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.

Того часу Ісус промовляв до натовпів: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, – він не знає. Сама по собі земля родить плід: спершу стебло, потім колос, а тоді – повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє плід, він негайно посилає серп, бо настали жнива!»

Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібрався до Нього надзвичайно великий натовп, так що Він сам, увійшовши в човен, сидів на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І сталося, що коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та видзьобали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не мало достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю; і давало плід, що сходив і зростав, і принесло: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів».

Отець Міхал Бранкевич говорить про царське служіння та містичне тіло Христа.