Того часу почув і цар Ірод, оскільки явним стало Ім’я Ісуса, і люди говорили, що це – Йоан Хреститель устав з мертвих, тому й такі могутні сили діють у Ньому. Інші ж казали, що це – Ілля, ще інші говорили, що це – пророк, як один із пророків. А Ірод, почувши, сказав: «Той Йоан, якому я відтяв голову, це він воскреснув!»
Адже сам Ірод, пославши воїнів, схопив Йоана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею. А Йоан казав Іродові: «Не дозволено мати тобі жінку твого брата!» Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Йоана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, й оберігав його, а слухаючи, відчував сильну розгубленість, але слухав охоче. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галілейських старшин, увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: «Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!» І він сильно поклявся їй: «Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого». І вона, вийшовши, запитала в матері: «Що мені попросити?» Та ж сказала: «Голови Йоана Хрестителя!» І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: «Хочу, щоб ти негайно дав мені на полумиску голову Йоана Хрестителя!» І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити. Тож відразу цар послав ката, наказавши принести його голову. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері. А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поклали його в гробниці.
Того часу Ісус промовив до своїх учнів: «Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять! Йому було б краще почепити собі довкола шиї жорновний камінь і бути вкинутим в море, ніж щоби спокусив одного з цих малих. Зважайте на себе!
Коли згрішить твій брат, – докори йому, а коли покається, – прости йому. І якщо сім раз на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться до тебе, кажучи: „Каюся!” – прости йому».
І сказали апостоли Господу: «Додай нам віри!» А Господь промовив: «Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоковниці: „Будь вирваною з корінням і стань посадженою в морі!” – то послухала б вас».
33 - денні приготування до повної пожертви Ісусові за святим Людовиком Марією Гріньйоном де Монфором. Отець Олексій Самсонов в катехезі пояснює католицьку традицію віддання себе Пресвятій Богородиці.
Того часу ішли за Ісусом численні натовпи. Обернувшись, Він сказав їм: «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем. Хто не несе свого хреста, а йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем.
Того часу один з тих, які сиділи при столі, сказав Ісусові: «Блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві».
Він же сказав йому: «Один чоловік справляв великий бенкет і запросив багатьох; і послав свого слугу в годину бенкету, щоби сказав запрошеним: “Приходьте, бо вже все готове”. Й усі як один почали виправдовуватися. Перший сказав йому: “Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого”. А другий сказав: “Купив я п’ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого”. Ще один сказав: “Я одружився і через те не можу прийти”.
Того часу підійшли деякі фарисеї і сказали Ісусові: «Виходь і йди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити».
А Він відповів їм: «Ідіть і скажіть цьому лисові: “Ось Я виганяю бісів і приношу зцілення сьогодні й завтра, а третього дня завершу. Все ж таки сьогодні і завтра, і наступного дня Мені треба йти, бо неможливо, щоби пророк загинув поза Єрусалимом”. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як птаха збирає своїх пташенят під крила, – та ви не захотіли!