Місія милосердя у прифронтовому Запоріжжі: як брати-альбертинці та Санктуарій Бога Отця стають «добрим хлібом» для нужденних

Війна в Україні змінила життя кожного, але для релігійних громад Запоріжжя вона стала часом ще інтенсивнішого служіння. Сестра Луцина в межах програми «В родині Радіо Марія» здійснила подорож до цього прифронтового міста, щоб поспілкуватися з тими, хто щодня стає опорою для сотень людей.

«Бути добрим, як хліб» 

Основним осередком допомоги бідним у Запоріжжі є монастир братів-альбертинців. Їхня харизма, за словами отця Максиміліана Шмігельського, полягає в тому, щоб бути для людини «добрим хлібом, який лежить на столі і кожен голодний може відрізати собі шматочок». Брат Максиміліан, який розпочинав цю місію ще у 2002 році, повернувся до Запоріжжя з початком повномасштабного вторгнення, щоб підтримувати українців у найважчі часи.

До війни брати готували гарячі обіди для 150 осіб, але сьогодні масштаби допомоги зросли в десятки разів. Через загрозу ракетних ударів та скупчення людей формат змінили: тепер щодня до 2 000 людей отримують «сухий пайок» — свіжоспечений хліб, консерви та чай. При монастирі також діє притулок для бездомних чоловіків та біженців з окупованих територій, де зараз проживає близько 25 осіб. Головна умова перебування — тверезість та відмова від наркотиків.

Остання воля Папи та допомога світу 

Служіння такого масштабу було б неможливим без підтримки доброчинців. Отець Максиміліан згадує про допомогу з Німеччини, Польщі, лицарів Колумба та Католицького університету Лювена. Особливою є історія нової пічки для випікання хліба. Її придбання стало можливим завдяки сприянню кардинала Конрада Краєвського та останньому дару Папи Франциска, який підписав прохання про фінансування за лічені дні до своєї хвороби та госпіталізаці.

Духовний фронт Санктуарію 

Єпископ Ян Собіло, який опікується Санктуарієм Бога Отця Милосердного, зазначає, що попри виїзд багатьох постійних парафіян, храм не пустує. Навпаки, війна змусила багатьох людей вперше замислитися про вічність. «Багато людей прийшло перший раз до храму під час війни, згадавши собі, що життя є вічне», — ділиться владика. Зараз у Санктуарії готують до першої сповіді та причастя групу з близько 50 осіб.

Як жити під обстрілами: поради священнослужителів 

Життя в Запоріжжі — це постійний іспит на витривалість. Отець Максиміліан зізнається, що спочатку не міг спати через новини, але згодом зрозумів: найкращі ліки — це молитва та праця. Він радить:

• Менше читати інтернет-коментарі, які нагнітають страх.

• Триматися молитви, адже з Богом легше переносити страждання.

• Виявляти людяність: не проходити повз того, хто лежить на вулиці, адже агресія породжує агресію, а любов здатна змінити людину.

Завершуючи розмову, отець Максиміліан висловив впевненість у відродженні України: «Ісус Христос воскрес. Терпіння приведе до радісного воскресіння. Я думаю, ще наново воскресне наша Україна»