Моральність святого Альфонса Марія де Лігуорі

Святий Альфонс є покровителем сповідників і богословів, особливо в галузі морального богослов'я. Тож логічно, що ми звертаємося до його постаті. Багато хто з нас знає про нього опосередковано - через засноване ним згромадження редемптористів, яке дуже поширене в Україні, особливо у Греко-Католицькій Церкві на Західній Україні. Також є редемптористи латинського обряду, зокрема, у Львівській дієцезії.

Що стосується його життя, то він народився наприкінці XVII століття в заможній родині в Неаполі. Був першим сином та мав особливі таланти і здібності. У 12 років він закінчив школу, а в 16 років здобув докторський ступінь з подвійного права - церковного і цивільного.

У 18 років Альфонс почав займатися адвокатською діяльністю. Він був настільки вправним і обізнаним, що майже завжди вигравав справи. Однак одного разу, коли він займався суперечкою між двома графами, через, як ми це називаємо, певну "неуважність" він програв. Це стало для нього дуже важким ударом. Не лише через його амбіції, а й тому, що він дуже сильно переймався соціальним порядком і бачив у праві можливість відновити справедливість.

Вже тоді він був дуже побожною людиною, багато допомагав бідним, використовуючи свою адвокатську діяльність. Після цієї програної справи він пережив глибоку кризу. Одного разу, відвідуючи хворих у лікарні, він відчув у серці голос, який спонукав його залишити все і слідувати за Богом. Спершу він не послухався, але через деякий час цей голос знову постукав у його серце, і Альфонс зрозумів, що це Боже покликання. Він прийняв його і у віці 26 років став священником.

У той час семінарії тільки виникали, і їхня формація ще не була повністю розбудована. Ставши священником, він почав займатися душпастирською діяльністю, особливу увагу приділяючи вечірнім школам-катехизам для простих людей. Завдяки своїй юридичній освіті, працьовитості та здібностям, він став дуже обізнаним у богослов'ї.

Водночас він бачив прірву між академічним, заглибленим богослов'ям і простотою та певною необізнаністю звичайних віруючих, особливо у питаннях моральності. Він бачив, що людям бракує розуміння, чому певні речі важливі, що можна робити, а чого не можна. І він, як священник, що мав глибокі знання та милосердне серце, захотів бути ближче до простих людей.

Саме тому він заснував групу священників - редемптористів, які займалися місіями та реколекціями, щоб допомогти людям усвідомити, що вони відкуплені. Він назвав згромадження "редемптористами" від латинського слова "Redemptor" - "Відкупитель". Ця діяльність розрослася з невеликої групи до великого згромадження в усій Вселенській Церкві.

Згодом, після затвердження ордену, він був номінований на єпископа і став єпископом міста Сант-Агата-деі-Готі. Там він і був похований.

Ректор Вищої Духовної Семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі, отець Руслан Михалків