Мусульмани в історії України 20-30-х років ХХ століття

На світлині: шейх Хасан Ахатов, імам Київської соборної мечеті та Адам Діденко, керівник медіа відділу Духовного управління мусульман України

Це коротенький текст з доповіді імама Київської Соборної мечеті «ар-Рахма» шейха Хасана Ахатова, описує основні віхи історії мусульманської спільноти на території нашої держави.

Мусульмани на території України відомі з давніх часів. Міжнародний торговий шлях «із варяг в греки» був важливим місцем знайомства населення Придніпров’я з представниками народів Близького Сходу та їхньою релігією.

Історія присутності ісламу на території сучасної України розпочинається ще з часів існування давньоруської держави, яка вела торгівлю з Арабським халіфатом та Волзькою Булгарією (яка прийняла іслам як державну релігію ще в 922 р.). На користь існування ісламських громад на території сучасної України вже в середині 9 ст. вказують як археологічні знахідки, так і писемні джерела.

Чимало відомостей про ранній етап поширення ісламу на території України можна почерпнути з арабо-мусульманських джерел, історій арабських мандрівників, які відвідали ці землі в X-XII ст. При цьому, у мусульманських джерелах зустрічаються не тільки згадки про поширеність ісламу на сучасних українських землях, але у деяких авторів — навіть про прийняття русами християнства в 912/913 р., а пізніше — перехід їх в іслам.

Масове поширення ісламу на українських землях починається з XIII ст. — коли починається поступова ісламізація Кримського півострова. Що стосується «континентальної» частини України, то тут ісламська присутність пов’язана, в першу чергу, з пізньоординським періодом (кінець XIV ст. — кінець XV ст.). Можна згадати присутність татар-мусульман починаючи з періоду Великого Князівства Литовського на території сучасної Західної України, зокрема, на Галичині та Волині.

Якщо звернутися до новітньої історії, то вже у 1862 році в Києві почав діяти перший молитовний будинок (мусалля). Проводили п’ятикратні та п’ятничні молитви. А офіційно перша мусульманська громада в Києві була зареєстрована у 1897 році. Громада налічувала щонайменше 500 осіб — це офіційно.

Основними мусульманськими центрами були Одеса, Київ, Харків, Донбас і Крим. Одеса, окрім усього іншого, була центром відправлення паломників до Мекки — там навіть будували хадж-хане, тому що тисячі мусульман з усіх куточків держави, практично всі татари, тюркомовні мусульмани їхали на хадж через Одесу, адже це був найбезпечніший маршрут.

У 1794 р. указом Катерини II було засновано Таврійське магометанське духовне правління (ТМДП), яке, однак, остаточно було оформлено в 1831 р. указом Миколи I. Із встановленням радянської влади в Криму Таврійське магометанське духовне правління припинило існування, його будівля, архів і бібліотека були конфісковані. Проте вже на початку 1922 р. ініціативна група подала у відповідні органи проєкт про заснування Народного управління релігійними справами мусульман Криму (НУРСМК) і 5 лютого 1923 р. Управління було офіційно створено.

З 1927 р. політика радянської влади по відношенню до мусульман різко жорсткішає, починаються масові репресії по відношенню до мусульманських духовних осіб, ліквідуються мечеті та духовне життя кримських мусульман перестають вважати легальним.

Масовий наступ на іслам в роки комуністичного тоталітаризму позначився закриттям, а то й знесенням багатьох мечетей, мусульманських шкіл-мектебе і медресе, репресіями по відношенню до духовних осіб.