Розглядаючи ІІІ частину книги святого Йоана від Хреста
"Сходження на гору Кармель", священник з Ордену Босих Братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель
(Босих Кармелітів) говорив про роль пам'яті в часі молитви.
"Не звільнивши пам'яті від усіх без винятку форм (відчуття та сприйняття світу) - злуки з Богом сягнути годі. Адже така єдність з Господом можлива тільки тоді, коли пам'ять позбудеться усього, що не є Богом, - цитує отець Віталій святого Йоана від Хреста.
Залежно від нашого бажання, якщо ми хочемо будувати з Господом єдність, то Він очікує від нас чисту душу, так би мовити "tabula rasa" (у перекладі - чиста дошка), де Творець буде писати новий досвід, нову реальність, нові перспективи. На жаль, сатана уміє впливати на нашу пам'ять.
Коли людина приходить на зустріч з Богом, довіряючи Йому повноцінно, Він може настільки очистити людську пам'ять, що особа забуває про те, що відбувається навколо і нічого не може завадити цій розмові в молитві. Для того Творець дозволяє сконцентруватися на молитві у єдності з Ним, а потім Сам турбується про особу чи подію, з якою людина прийшла на молитву до Бога.
Не один раз я бачив, як Господь торкається людини в молитві, що вона входить у забуття, наче заснула, - свідчить катехит. - Людині потрібний час, щоб повернутися до реальності світу, бо у молитві Творець дозволяє людині входити в Його реальність.
За святим Йоаном від Хреста є три види пам'яті речей, які людині заважають: речі цього світу; речі, які походять від диявола і речі, що належать до тих, які чогось нас позбавляють та створюють бар'єри на шляху до злуки з Богом. Ці речі відштовхують нас від людини та Господа".
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.