Розглядаючи ІІІ частину книги святого Йоана від Хреста
"Сходження на гору Кармель", священник з Ордену Босих Братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель
(Босих Кармелітів) говорив про роль пам'яті в часі молитви.
"Не звільнивши пам'яті від усіх без винятку форм (відчуття та сприйняття світу) - злуки з Богом сягнути годі. Адже така єдність з Господом можлива тільки тоді, коли пам'ять позбудеться усього, що не є Богом, - цитує отець Віталій святого Йоана від Хреста.
Залежно від нашого бажання, якщо ми хочемо будувати з Господом єдність, то Він очікує від нас чисту душу, так би мовити "tabula rasa" (у перекладі - чиста дошка), де Творець буде писати новий досвід, нову реальність, нові перспективи. На жаль, сатана уміє впливати на нашу пам'ять.
Коли людина приходить на зустріч з Богом, довіряючи Йому повноцінно, Він може настільки очистити людську пам'ять, що особа забуває про те, що відбувається навколо і нічого не може завадити цій розмові в молитві. Для того Творець дозволяє сконцентруватися на молитві у єдності з Ним, а потім Сам турбується про особу чи подію, з якою людина прийшла на молитву до Бога.
Не один раз я бачив, як Господь торкається людини в молитві, що вона входить у забуття, наче заснула, - свідчить катехит. - Людині потрібний час, щоб повернутися до реальності світу, бо у молитві Творець дозволяє людині входити в Його реальність.
За святим Йоаном від Хреста є три види пам'яті речей, які людині заважають: речі цього світу; речі, які походять від диявола і речі, що належать до тих, які чогось нас позбавляють та створюють бар'єри на шляху до злуки з Богом. Ці речі відштовхують нас від людини та Господа".
Ця катехиза єпископа Віталія Скомаровського пропонує глибокий погляд на духовні виклики війни в Україні. Замість пошуку простих відповідей на питання про причини страждань, владика розкриває справжню природу патріотизму та сили молитви, яка діє через віру та любов, а не через зовнішні форми чи «магічні» ритуали. Єпископ пояснює концепцію держави як «спільного дому» та наголошує на важливості подолання радянської ментальної спадщини через активне громадянське служіння та повагу до права.
Гумор - це форма свободи. Як продовжувати жити, пам'ятаючи, що Бог дає надію і є причиною нашої радості. Сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа виголосила катехизу про користь сміху, заохочуючи до гумору та жартів, що єднають і показують життєстійкість, щоб пережити непростий час війни.
Людина не може перебувати в спокої й мирі, якщо її добра воля далека від Бога. Як досягти стійкого миру, який Господь хоче нам дарувати, і для чого нам дана добра воля, розповідає в катехизі за книгою Жака Філіпа брат-францисканець о. Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви в м. Києві.
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.