с.Тетяна Богославець в циклі катехез "Міць в слабкості" розкриває тему: Нарікання, ниття та надія.
До чого призводить нарікання та як перестати нарікати?
В 1954 році французький письменник Альберт Камю, опублікував коротку збірку поезій під назвою «Літо». Події Світової війни, вплинули на написання цієї збірки, Камю замість того, щоб нарікати і піддати свого духа смерті, він боровся щоб втримати при житті надію. Ця надія нам допомагає жити посеред світу, який здається йде до зруйнування.
"Моя дорога,
Посеред великої ненависті, я відкрив в собі непереможну любов.
Посеред багатьох сліз, я відкрив в собі непереможний сміх.
Посеред великого хаосу, я відкрив в собі непереможний спокій.
Зрештою, я зрозумів, що посеред, найхолоднішої зими, глибоко всередині мене триває непереможне літо.
І це мене робить щасливим, бо підтверджує, що не важливо як міцно світ йде проти мене, бо в мені є щось міцніше, щось краще, що відразу штовхає мене назад."
Молитва про добрий гумор св. Томаса Мора
"Дай мені, Господи, хороше травлення і щось для травлення.
Дай мені здоров'я і добрий гумор, щоб я міг його зберегти.
Дай мені, Господи, святу душу, яка вміє користуватися тим, що добре, і яка не злякається зла, але радше знайде спосіб, поставити все на свої місця.
Дай мені душу, яка не зазнає нудьги, бурчання, зітхань, голосінь, і не дозволь, щоб я надмірно турбувався цією громіздкою річчю, яка називається "я".
Дай мені, Господи, почуття гумору. Дай мені благодать зрозуміти жарти, аби я знайшов у житті трохи радості і вмів передати її іншим. Нехай так станеться".
Що допоможе рухатися далі? Якою є моя духовна мотивація, та як передати її власним дітям? Отець Тарас Фітьо, душпастир УГКЦ для українців у м.Клагенфурт Австрія, запрошує нас бути сьогодні духовно вмотивованими, щоб гідно долати випробовування, з якими ми зустрічаємося у часі війни.
"Сумління допомагає нам бути дітьми Божими", - о.Віталій Храбатин, референт Пасторально-Міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ. Продовжуючи знайомство із житіям святих Великої Британії, о.Віталій пропонує зосередитись на сумлінні у навчанні Джона Генрі Ньюмена.
30 січня минає чотири роки від призначення отця Павла Вишковського настоятелем костелу Святого Миколая. За цей час парафія пройшла непростий, але плідний шлях, на якому чітко видно дію Бога. У розмові в програмі «Не випадково!» отець Павло ділиться тим, як Господь провадив його у служінні на благо спільноти, якою є його особиста молитва та що стало вирішальним у процесі передачі приміщення костелу парафії після понад тридцяти років боротьби - на користування упродовж наступних 50 років.
"Любов - це атмосфера, у якій ми були сотворені і до якої покликані. Зробімо все, щоб наша молитва стала справжньою зустріччю з Господом Богом", - о. Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м.Києві.
Про ознаки зустрічі з Христом розповідає священник-єзуїт, реколекціоніст, духівник спільнот багатодітних матерів в Україні, співзасновник та викладач школи духовного проводу "Єлеазар" (смт. Брюховичі), працівник єзуїтського психологічно-духовного центру "Простір надії" (м. Чернівці), отець Михайло Станчишин.