Як так стається, що нам складно бути тихою людиною? Хто такі ‘блаженні тихі’, про яких говорить Ісус у Нагірній проповіді? І які чесноти допоможуть нам пізнати правдиву тихість? Ці питання розглянемо в продовження циклу катехиз про Блаженства разом з о.Григорієм Рассоленком, духовним отцем Вищої Духовної семінарії в м.Ворзелі Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ.
Ісус говорить: “Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.” (Мт. 5:4)
Тихий у перекладі з грецької — “лагідний”, “доброзичливий”. Великий богослов і філософ І століття, Григорій Ниський, говорить про блаженство тихості, що є, у своєму значенні, близьким до повільності дії та відповіді. Блаженства не є заповіддю, але Ісус називає блаженними тих, хто щасливий, і запрошує нас до пізнання правдивого щастя.
У Святому Письмі Ісус часто порівнює спасіння з бенкетом, який є прообразом щастя. “Не збирайте собі скарбів на землі, збирайте собі скарби на небі” (Мт. 6:19-20). Ми запрошені Ісусом пізнати правдиве багатство. Скарби на небі — це людські чесноти на землі.
Григорій Ниський називає чотири чесноти, без яких ми є бідними духом: справедливість, поміркованість, розсудливість і мужність. Але найперша чеснота — це покора, без якої неможливо пізнати тихість.
Ісус не говорить про тихість як про прояв темпераменту чи характеру. Це є прояв діяння Духа Святого в душі людини. Катехизм Католицької Церкви походить із Любові. Лагідна, або тиха людина, перебуває в покорі і не осуджує. Вона визнає, що, якби не Господь, вона б теж “впала”. Натомість вона приймає і визнає свою обмеженість і смиренність перед Богом, а з упованням на Боже Милосердя молиться за того, хто перебуває у гріху.
Милість, співчуття та пошана до ближнього — це прояви блаженного тихого. Доброзичливість і готовність послужити — чесноти, які допомагають нам бути лагідними серцем. Лагідність протистоїть гніву, який народжується зі страху.
Тихість, яку благословляє Ісус, полягає в усвідомленні того, хто живе в внутрішній поставі: усе, що я отримую, є від Бога і є даром на служіння та збудування спільноти Церкви.
Чому Ісус входить на тварині? Що означає пальмове гілля? Як людина має бути подібна до дерева та у чому вхід до Єрусалиму має схожість із першим тижнем побудови світу? Про подію, яка нагадує нам запрошення Ісуса увійти у власну душу задля очищення від смороду, говорить о.Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ у м. Бориславі.
Що зробив Ісус Христос для нас, та як він тяжко терпів? До роздумів над страстями Господніми за Євангелієм від Йоана запрошує о.Вадим Варфоломеєв зі Згромадження Отців Пасіоністів, священник Кам’янець-Подільської дієцезії.
У цей особливий день — Великий четвер — ми згадуємо встановлення двох найважливіших таїнств: Священства та Євхаристії. Чому церква називає священника «Alter Christus» (другим Христом)? Який глибокий сенс прихований у жесті обмивання ніг, і чому навіть апостол Петро спочатку не міг цього збагнути?
У четвертій катехезі циклу про людину отець Віталій Козак говорить про головні виклики людини, яка прагне перевершити саму себе, і застерігає від небезпеки втрати гідності. «Проблема не в технології, проблема в серці того, хто її використовує», — наголошує монах-кармеліт, підводячи до глибшого питання про справжню природу людини.
У Гетсиманському саду Ісус запрошує учнів до молитви, але вони невитривало засинають. Знеохочення допомагає піддатися спокусам, що чинить гріх та має наслідки: зрада, відречення, не перемога. Про приклад у молитві, який дає нам сам Ісус Христос розповідає отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Облатів Непорочної Діви Марії.