Як так стається, що нам складно бути тихою людиною? Хто такі ‘блаженні тихі’, про яких говорить Ісус у Нагірній проповіді? І які чесноти допоможуть нам пізнати правдиву тихість? Ці питання розглянемо в продовження циклу катехиз про Блаженства разом з о.Григорієм Рассоленком, духовним отцем Вищої Духовної семінарії в м.Ворзелі Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ.
Ісус говорить: “Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.” (Мт. 5:4)
Тихий у перекладі з грецької — “лагідний”, “доброзичливий”. Великий богослов і філософ І століття, Григорій Ниський, говорить про блаженство тихості, що є, у своєму значенні, близьким до повільності дії та відповіді. Блаженства не є заповіддю, але Ісус називає блаженними тих, хто щасливий, і запрошує нас до пізнання правдивого щастя.
У Святому Письмі Ісус часто порівнює спасіння з бенкетом, який є прообразом щастя. “Не збирайте собі скарбів на землі, збирайте собі скарби на небі” (Мт. 6:19-20). Ми запрошені Ісусом пізнати правдиве багатство. Скарби на небі — це людські чесноти на землі.
Григорій Ниський називає чотири чесноти, без яких ми є бідними духом: справедливість, поміркованість, розсудливість і мужність. Але найперша чеснота — це покора, без якої неможливо пізнати тихість.
Ісус не говорить про тихість як про прояв темпераменту чи характеру. Це є прояв діяння Духа Святого в душі людини. Катехизм Католицької Церкви походить із Любові. Лагідна, або тиха людина, перебуває в покорі і не осуджує. Вона визнає, що, якби не Господь, вона б теж “впала”. Натомість вона приймає і визнає свою обмеженість і смиренність перед Богом, а з упованням на Боже Милосердя молиться за того, хто перебуває у гріху.
Милість, співчуття та пошана до ближнього — це прояви блаженного тихого. Доброзичливість і готовність послужити — чесноти, які допомагають нам бути лагідними серцем. Лагідність протистоїть гніву, який народжується зі страху.
Тихість, яку благословляє Ісус, полягає в усвідомленні того, хто живе в внутрішній поставі: усе, що я отримую, є від Бога і є даром на служіння та збудування спільноти Церкви.
Дорога до пекла існує. Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» виголошує катехизу, закликаючи вірно обирати дорогу, яка веде до Неба. Священник пояснює, що потрібно нам залишити, щоб увійти у "вушко голки".
Дуже легко шукати в інших недоліки і недосконалості. Коли ми забуваємо, що є учнями Ісуса Христа, починаємо бажати порівнювати себе з іншими та входити у злі звички. У програмі "У ваших намірах" ми поговорили з о.Міхалем Бранкевичем про те, як діє диявол, коли хоче показати, що ти на фоні когось іншого кращий, пропонуючи підміну любові через гординю і заздрість.
Чому збереження нашої держави є дивом? Чи українці - незалежні? Як остаточно подолати ментальну спадщину радянського тоталітаризму? Яке значення має посвята Русі Богородиці, здійснена 1037 р. Ярославом Мудрим? Про це у святковому ефірі роздумує о. Роман Лаба.
Для чого потрібно чистилище, та якими знаками і станом визначається пекло? В цій катехизі отець Міхал Бранкевич, духовний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», запрошує до роздумів над остаточними справами людини, що стосуються переходу до вічного життя. Священник зауважує: "Святий Дух допомагає формувати віру і намагається показати, що нас чекає задля вільного вибору".
Капуцин о.Костянтин Морозов говорить про Літургію годин як спільну молитву всієї Церкви, називаючи її «побаченням» Нареченої - Церкви - з Христом. Основу цієї духовної практики складають псалми, що допомагають вірянам звертатися до Бога Його ж словами, виражаючи весь спектр людських емоцій. Через цей літургійний діалог віряни долучаються до молитви самого Ісуса, відчуваючи підтримку всієї Церкви.