"Якщо ми агресивні до інших, значить ще не достатньо визнали свою обмеженість", - о.Григорій Рассоленко

Ісус говорить: “Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.” (Мт. 5:4)
Тихий у перекладі з грецької — “лагідний”, “доброзичливий”. Великий богослов і філософ І століття, Григорій Ниський, говорить про блаженство тихості, що є, у своєму значенні, близьким до повільності дії та відповіді. Блаженства не є заповіддю, але Ісус називає блаженними тих, хто щасливий, і запрошує нас до пізнання правдивого щастя.

У Святому Письмі Ісус часто порівнює спасіння з бенкетом, який є прообразом щастя. “Не збирайте собі скарбів на землі, збирайте собі скарби на небі” (Мт. 6:19-20). Ми запрошені Ісусом пізнати правдиве багатство. Скарби на небі — це людські чесноти на землі.

Григорій Ниський називає чотири чесноти, без яких ми є бідними духом: справедливість, поміркованість, розсудливість і мужність. Але найперша чеснота — це покора, без якої неможливо пізнати тихість.

Ісус не говорить про тихість як про прояв темпераменту чи характеру. Це є прояв діяння Духа Святого в душі людини. Катехизм Католицької Церкви походить із Любові. Лагідна, або тиха людина, перебуває в покорі і не осуджує. Вона визнає, що, якби не Господь, вона б теж “впала”. Натомість вона приймає і визнає свою обмеженість і смиренність перед Богом, а з упованням на Боже Милосердя молиться за того, хто перебуває у гріху.

Милість, співчуття та пошана до ближнього — це прояви блаженного тихого. Доброзичливість і готовність послужити — чесноти, які допомагають нам бути лагідними серцем. Лагідність протистоїть гніву, який народжується зі страху.

Тихість, яку благословляє Ісус, полягає в усвідомленні того, хто живе в внутрішній поставі: усе, що я отримую, є від Бога і є даром на служіння та збудування спільноти Церкви.