Чи має християнин бути безпорадною жертвою? Чи правильно ми розуміємо слова Ісуса про «другу щоку», і яку тотальку революцію робить Ісус в нагірній проповіді? Брат-капуцин Матвій Стибурський, священник РКЦ, парафії Матері Божої Ангельської у м. Вінниця, розкриває правдиве християнство через розуміння позиції Ісуса Христа, яка допомогає практиктично застосовувати її в щоденному житті при насильстві, що зустрічаємо у світі.
Ми живемо в часи, коли насильство оточує нас усюди: від новин про війну до булінгу в школі чи конфліктів у сім’ї. Насильство може мати різні види: від фізичного та економічного до найпідступнішого — духового. Світ навколо - агресивний, насильство може породжувати насильство. Нашою задачею є навчитися жити по-християнськи так, щоб не втратити обличчя дітей Божих.
Принцип "Око за око" був лише початком прогресу зупинити сприраль насильства, що породжує ще більше насильство. Ісус у нагірній проповіді робить тотальну революцію: "Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу." (Мт.5:38-39) Часто світ хоче зробити з нас пасивних рабів, викликаючи дві реакції, які є неправильними: стати жертвою або насильником. Ісус Христос вже склав за нас жертву на хресті, ми не маємо бути жертвою. Ісус відкидає фальшиву покору. Він пропонує позицію: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б'єш мене?» (Йн.18:23б) Він вчить нас розумінню і практичному введенню такої позиції у щоденне життя.
Християнство це не теорія. Катехизм Католицької Церкви (§2263-2264) говорить про те, що людина має себе захищати. Любов до самого себе є фундаментальним правилом. Щоб не стати як той, хто є невільником дій диявола, що прагне знищити, потрібно молитися. Потрібно боротися в правах християнина, щоб дійти до істини.
"Ми як християни не можемо дозволити, щоб зло нас знищило", - наголошує брат Матвій Стибурський.
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
Торкаючись текстів-роздумів Святого Йоана Павла II про Найсвятіше Серце Ісуса Христа, в останній місяць червня, присвяченого Пресвятому Серцю Ісуса, отець Флоріан Кравенський, вікарій парафії Матері Божої Фатімської у м. Конотопі Сумської обл. заохочує молитись, єднаючись на одній дорозі християнського духовного життя і будувати власне серце.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.