Того часу Ісус покликав Дванадцятьох, і дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб. І послав Він їх проповідувати Боже Царство і зціляти недужих. І сказав Він їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте. І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте. А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них». І, вийшовши звідти, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.
Того часу прийшли ж до Ісуса Його мати й брати, та не могли доступитися до Нього через натовп. І сповістили Йому: «Твоя мати і Твої брати стоять ззовні, бажаючи побачити Тебе». А Він у відповідь сказав їм: «Моя мати й Мої брати — це ті, котрі Слово Боже слухають і виконують».
Згідно навчання Церква кожна людина, незалежно від віри чи національності, має вроджене прагнення шукати Бога, істину й сенс життя. Це прагнення свідчить про те, що людина є «релігійною істотою». Віра ж є відповіддю на цей внутрішній поклик.
Того часу Ісус пішов до міста, яке зветься Наїн, і разом з Ним пішли Його учні та численний натовп. Коли ж Він наблизився до міської брами, то ось виносили мертвого — єдиного сина у матері, яка була вдовою; був з нею багатолюдний натовп з міста. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: «Не плач!»
Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя мати!» І від тієї години взяв її учень до себе.