У катехизі отець Віталій Козак ділиться своїми роздумами над Посланням Папи, яке має назву «Прости нам провини наші, даруй нам твій мир». Послання опубліковане з нагоди Всесвітнього дня миру 2025 року, який відзначається 1 січня.
Живемо у світі, який ставить перед нами численні виклики: збройні конфлікти, соціальна несправедливість, екологія, духовна порожнеча. Ці виклики є наслідками глибшої проблеми, тобто неспокою в наших серцях. Тож Святіший Отець закликає нас стати творцями миру як в глобальних, так і в локальних рамках. Будування миру треба починати не ззовні, а зсередини, з нашого серця. Якщо ми наповнені страхом, гнівом, ненавистю, ми не зможемо будувати мирне суспільство. Тож передусім маємо просити Бога, щоб дав нам свободу Божої дитини. Що я можу змінити в собі, щоб стати джерелом миру для інших? - ставить питання отець Віталій.
“Нехай же 2025 рік стане роком, в якому зростатиме мир! Той справжній і тривалий мир, який не зупиняється на клаузулах контрактів чи за столами людських компромісів. Шукаймо справжнього миру, який Бог дарує обеззброєному серцю: серцю, яке не прагне вирахувати, що моє, а що твоє; серцю, яке розчиняє егоїзм у готовності вийти назустріч іншим; серцю, яке без вагань визнає себе боржником перед Богом і через це готове прощати борги, які обтяжують ближнього; серцю, яке долає зневіру щодо майбутнього надією на те, що кожна людина є ресурсом для цього світу” (з Послання Папи Франциска на 58-й Всесвітній День миру).
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.