В Катехизмі Католицької Церкви обжерливість зазначена як один зі смертних гріхів. "Чи сповідалися ви коли-небудь з обжерливості? - ставить запитання с. Тетяна Богославець. - Коли людина обжирається, то стає нездатна слухати Бога."
Під час Різдвяного посту багато хто відмовляється від деякої їжі, але у часі Вігілії, на свято Різдва Христового, при зустрічі Нового року можна піддатися такій спокусі як обжерливість.
Споживання їжі - це базова потреба людини. Але коли ми вживаємо добрі речі надмірно, вони стають пороком: постійне заспокоєння відчуття голоду, вживання алкоголю, зловживання соціальними мережами. "Вважайте на себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька" (Лк 21:34).
В Катехизмі Католицької Церкви обжерливість - один зі смертних гріхів. Якщо людина обжирається, стає нездатною слухати Бога. Це впливає і на моральну поведінку людини. Їжа є символом гостинності, прийняття, тепла та затишку. Ми збираємося за спільним Різдвяним столом не для того, щоб обжертися, але щоб усвідомити таємницю воплочення Божого Слова. Під час ділення оплатком бажаємо світла та добра один одному. Ісус Христос встановив Святе Таїнство саме під час вечері, таким чином підкреслюючи значення їжі як основної потреби, що дає нам життя. Надмірне прагнення їжі виникає через "голод" любові, прийняття, відносин. Святе Письмо вчить нас почуттю міри, а тим, хто насичує і дає повноту любові у всіх наших потребах, є Бог.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.
Гріх заздрості так часто зустрічається у житті, що ми можемо не помічати його присутності. Як не звикнути до цього почуття, яке може перетворитися на небезпечну залежність, та коли необхідно сповідатися із цього почуття пояснює і дає поради о.Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater».
Юлія Берт ділиться особистими спогадами про зустрічі зі св. Йоаном Павлом ІІ під час Всесвітніх днів молоді та апостольського візиту до України