В Катехизмі Католицької Церкви обжерливість зазначена як один зі смертних гріхів. "Чи сповідалися ви коли-небудь з обжерливості? - ставить запитання с. Тетяна Богославець. - Коли людина обжирається, то стає нездатна слухати Бога."
Під час Різдвяного посту багато хто відмовляється від деякої їжі, але у часі Вігілії, на свято Різдва Христового, при зустрічі Нового року можна піддатися такій спокусі як обжерливість.
Споживання їжі - це базова потреба людини. Але коли ми вживаємо добрі речі надмірно, вони стають пороком: постійне заспокоєння відчуття голоду, вживання алкоголю, зловживання соціальними мережами. "Вважайте на себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька" (Лк 21:34).
В Катехизмі Католицької Церкви обжерливість - один зі смертних гріхів. Якщо людина обжирається, стає нездатною слухати Бога. Це впливає і на моральну поведінку людини. Їжа є символом гостинності, прийняття, тепла та затишку. Ми збираємося за спільним Різдвяним столом не для того, щоб обжертися, але щоб усвідомити таємницю воплочення Божого Слова. Під час ділення оплатком бажаємо світла та добра один одному. Ісус Христос встановив Святе Таїнство саме під час вечері, таким чином підкреслюючи значення їжі як основної потреби, що дає нам життя. Надмірне прагнення їжі виникає через "голод" любові, прийняття, відносин. Святе Письмо вчить нас почуттю міри, а тим, хто насичує і дає повноту любові у всіх наших потребах, є Бог.
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.