В Катехизмі Католицької Церкви обжерливість зазначена як один зі смертних гріхів. "Чи сповідалися ви коли-небудь з обжерливості? - ставить запитання с. Тетяна Богославець. - Коли людина обжирається, то стає нездатна слухати Бога."
Під час Різдвяного посту багато хто відмовляється від деякої їжі, але у часі Вігілії, на свято Різдва Христового, при зустрічі Нового року можна піддатися такій спокусі як обжерливість.
Споживання їжі - це базова потреба людини. Але коли ми вживаємо добрі речі надмірно, вони стають пороком: постійне заспокоєння відчуття голоду, вживання алкоголю, зловживання соціальними мережами. "Вважайте на себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька" (Лк 21:34).
В Катехизмі Католицької Церкви обжерливість - один зі смертних гріхів. Якщо людина обжирається, стає нездатною слухати Бога. Це впливає і на моральну поведінку людини. Їжа є символом гостинності, прийняття, тепла та затишку. Ми збираємося за спільним Різдвяним столом не для того, щоб обжертися, але щоб усвідомити таємницю воплочення Божого Слова. Під час ділення оплатком бажаємо світла та добра один одному. Ісус Христос встановив Святе Таїнство саме під час вечері, таким чином підкреслюючи значення їжі як основної потреби, що дає нам життя. Надмірне прагнення їжі виникає через "голод" любові, прийняття, відносин. Святе Письмо вчить нас почуттю міри, а тим, хто насичує і дає повноту любові у всіх наших потребах, є Бог.
У катехезі на «Радіо Марія» сестра Люцина та отець Станіслав Свурка розкривають глибоку сутність молитви на вервиці. Вони пояснюють, чому розарій — це не механічна рутина, а жива споглядальна молитва разом із Пресвятою Богородицею, яка перетворюється на джерело сили, миру та Божої благодаті у щоденних випробуваннях.
Як людина втрачає моральні орієнтири? Як зберегти совість там, де правила замінюють правду? Чи можуть слова стати інструментом ідеологічної маніпуляції та моральної деформації людини? Відповіді на ці питання шукаємо разом з босим кармелітом о. Віталієм Козаком у програмі “Катехиза”.
У четвертій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутним псалмом 51. Автор розповідає про реалії Давида, псалмоспівця, у яких важких гріхах він перебував. Також зосереджує свою увагу на Божому милосерді, яке виходить на зустріч грішникові та завжди є більшим за сам гріх.
Отець Григорій Рогацький зосередився на словах зі Святого Письма "Я милосердя хочу, а не жертви" Мт.9,13. Катехит пояснює, що ж означає давати та приймати дар та хто є моїм ближнім .
Отець Віталій Храбатин продовжив ділитись зі слухачами життєвою філософією Гілберта Кім Честертона. Цього разу катехит зосередився на думках письменника про навернення. Сам Честертон був конвертитом, тобто у дорослому житті навернувся до християнства.