Особливості розвитку римо-католицької церкви в Україні у XVIII ст.

Ця програма продовжує розмову про видатні постаті та події історії римо-католицької церкви на українських землях, що у XVIII ст. переходили до різних держав й утворень та не знайшли докладного і достатнього висвітлення в історіографії.

Підкреслений високий статус РКЦ та її пастирів в часи панування на українських землях Речі Посполитої, зменшення її статусу та прав з просуванням панування Російської імперії. Розвінчані міфи наших сучасних уявлень щодо боротьби еліт на конфесійному рівні у XVIII ст.

Особливо актуальною зараз, коли ми святкуємо 700-річчя утворення Київської дієцезії, є інформація щодо статусу Київського єпископа РКЦ, що резидував у Києві до 1667 р., а потім, в силу змін політичного процесу, у Житомирі - з 1726 р. Цим єпископом Київським і Чернігівським став Ян Самуель Ожґа (на світлині), призначений королем Августом ІІ та затверджений папою Інокентієм XIII. Саме єпископ Ян сприяв будівництву катедри Св. Софії - спочатку дерев’яної, а після її спалення - мурованої (на світлині). Особливо підкреслено, що єпископи РКЦ на Правобережній Україні канонічно завжди підлягали безпосередньо папській курії.

Безумовно, піднята тема ще чекає своїх дослідників, ми тільки намагаємося окреслити найважливіші тенденції, постаті, події.