В ефірі вранішньої катехези говорили про Таїнство СПОВІДІ. Які характерні помилки чинить каяльник у конфесіоналі? Як священик може згіршити? Чому ми можемо розповідати чужі, а не свої гріхи?
- То гординя нам не дозволяє бачити дійсність.- Застерігає священик. Саме вона нам внушає, що ми є безгрішні. Часто люди починають сповідь з того, які вони є праведні. Всі Заповіді виконує, молиться... Слухаючи таке, із замиранням серця чекаю...чи прозвучить хоч один гріх?
Священик же, немає права показати, що де-які гріхи його дивують, якось неприємно вражають. Треба пам'ятати, що ми виступаємо від імені Самого Ісуса Христа! Бо якщо ми покажемо своє особисте ставлення - можемо надовго відвернути особу від церкви і Бога. Приймаємо людей такими, якими вони є, так як робить Господь.
Ще одна біда, коли каяться не зі своїх гріхів, але з гріхів своїх близьких. Нас підводить егоїзм та гординя. Таким чином, особа хоче звернути на себе увагу.
Нерідко, люди просто багато говорять не переходячи до суті. Як їх важко переслухати! Чи допомагає стук по одвірці конфесіоналу, як натяк, що пора завершувати? В Україні це правило - не діє!
Соромно йти до Сповіді, бо де-які гріхи не хочеться говорити вслух? Варто йти, і потерпіти трішки. Бо Таїнство примирення, це звільнення від гріха.
Немає ніякого зла, якщо ми шукаємо "зручнішого" священика. Ідеально було б до всякого, але, навіть свята Фаустина Ковальська мала настанову від Ісуса Христа ходити до конкретного священика.
Чи священик має вимагати деталів? Я не думаю, що в цій справі потрібна аж така точність. Важливо просто вказати особі на її помилки, і в якому місці вони відбулися.
18–19 липня Всеукраїнський санктуарій Божої Матері Святого Скапулярію в Бердичеві знову стане місцем масштабного паломництва. Під гаслом «З Марією біля Серця Ісуса» сюди зберуться тисячі вірян з усієї України на спільну молитву, Святі Меси, нічне чування, Розарій та духовне оновлення. Про програму паломництва, найважливіші події цих днів і можливість прийняти святий Скапулярій як знак особливої опіки Пресвятої Богородиці розповідає отець-кармеліт, настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві Рафал Мишковський.
У ранковій катехезі отець Вальдемар Павелець говорить про об’явлення Богородиці — в Люрді, Фатімі та Меджугор’ї — та про один незмінний заклик Марії: молитися і слухати Ісуса Христа.
У дев’ятнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак роздумує про внутрішній простір свободи та людей, які, втративши свободу зовнішню, не дозволили зламати свою совість, віру й здатність чинити добро. Чи може людина залишатися вільною посеред тиску, ув’язнення та найжорстокішої системи?
Ця катехиза єпископа Віталія Скомаровського пропонує глибокий погляд на духовні виклики війни в Україні. Замість пошуку простих відповідей на питання про причини страждань, владика розкриває справжню природу патріотизму та сили молитви, яка діє через віру та любов, а не через зовнішні форми чи «магічні» ритуали. Єпископ пояснює концепцію держави як «спільного дому» та наголошує на важливості подолання радянської ментальної спадщини через активне громадянське служіння та повагу до права.
А для чого ти використовуєш свій язик? Чи дозволяють твої слова не ранити та не руйнувати іншого? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» поділився в програмі "У ваших намірах", для чого Бог дав нам язик, застерігаючи бути обережним у виказуванні власних слів як емоційну реакцію у відповідь на почуті слова іншого.