«В Лівані було багато воєн. Я народився під час війни, ми багато переселялись з одного місця в інше, ми були дітьми і ще й раніше, коли мама була вагітна… Війна нас довго переслідувала, майже до моїх 18 років. Пам’ятаю, як був маленьким, граюсь на вулиці і тут чую звуки, стоп, не можна гратись, треба ховатись. Так і в школі посеред дня зупинялось навчання, бо треба було ховатись в підвали… Але, не дивлячись на складнощі, я там не відчував себе самотнім… Коли я опинився в Донецьку, відчував пустку і прийняв для себе рішення шукати спільноту» – лідер маронітської спільноти в Україні Еліас Сасін в програмі «Християнство сьогодні». 

Тиждень тому Україну знову сколихнула жахлива трагедія, що трапилась в Прилуках, коли через необачність дресирувальника з цирку «Кобзов» втекла левиця. Ні в працівників цирку на в поліції, яка прибула на місце подій, не виявилось транквілізаторів і мисливці застрелили бідолашну тварину. А цирк «Кобзов» без відриву на траур везе свою програму вже в Конотоп, де виступи відбудуться біля собору Різдва Пресвятої Богородиці.  В ефірі «Головред» з отцем Юрієм Блажиєвським сьогодні підняли тему ціни розваг та жорстокості… 

«Ніколи не можна йти на моральний компроміс з владою. Ми як віруючі не воюємо виключно з диктатурою, а з ідеологією, бо можна скинути кайдани і безрадно скласти руки... Це можна побачити зараз в Україні, один Майдан, другий і що далі...».В денній катехезі отець Ярослав Гонсьорек згадує засновника руху Світло життя та Домашня Церква отця Франциска Бляхніцького, про його погляди на владу і виховання покоління далі програмі. 

Центральна Рада України очима історика Михайла Ковальчука. Ціла низка питань і цілий пласт історії в прямому ефірі, то ж правда і брехня про УЦР, чому в УЦР було так багато соціалістів, а не націоналістів і чому УЦР проголосила самостійність України так пізно? 

В «Рецептах життя» Патріах Київський і всієї Руси-України Філарет. «Я молився Богу, щоб Господь показав мені шлях. Якщо я повинен стати московським Патріархом – то я згідний нести цей хрест. А якщо Богу не угодно – то я ніяких претензій на патріаршество не маю. Незважаючи, що я був місцеблюстителем, а місцеблюстителі завжди ставали Патріархами, і Олексій і Сергій був місцеблюстителем – став Патріархом і Олексій Семанський і Пімен… А я був місцеблюстителем і Патріархом не став. Я спокійно це сприйняв, значить волі Божої на це не було. Значить воля Божа була, щоб я став Патріархом Київським і щоб в Україні була автокефальна церква…».

В «Рецептах життя» з художнім керівником і головним диригентом Хорової капели Думка Євгеном Герасимовичем Савчуком говорили про музику, як біографію народу. «Думка в ті часи був колектив номенклатурний, туди брали тільки членів партії, я щоправда членом партії не був, був лише кандидатом, але було таке. Наприклад Капела Бандуристів, Національний Симфонічний Оркестр, Національна Опера, Капела Думка ці колективи вважалися ідеологічним елементом системи…Партійна термінологія звучала, що мистецтво має бути соціалістичним за змістом і національним за формою… тобто ідея була подана звідкись, а  форму можна обирати, от ходіть в шароварах, але славте партію. Тоді ми й співали лауреатів Шевченківської премії, а не самого Шевченка. Такі речі, як скажімо, Заповіт ми не співали, це мало б хто зна що статися, щоб дозволили заспівати, бо в Заповіті є конкретна вказівка прямою мовою тому і не можна було її співати …».

«Яків на чужині не мав видінь, і тільки дома він наближався до божественного світу». В день Святого Патрика, отець францисканець Патрик Оліх продовжує цикл катехез вивчення Святого Писання і сьогодні коментує для нас 32 розділ Книги Буття. Повернення Якова і зустріч з Ісавом. «Страх Якова не викликаний браком віри, а є страхом воїна, що збирається на війну. Тобто, Яків розуміючи небезпеку, вирушає на зустріч...».  

Ісус сказав до первосвящеників та старших люду: «Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: „Матимуть пошану до мого сина”.

Отець Михайло Романів в програмі «Християнство сьогодні» розповів про відпочинок від війни дітей з під Маріуполя: «Можете на секунду уявити ситуацію, коли діти гуляючи по місті чули що десь зірвалась петарда, то казали, перша реакція – хотіли лягати… Зрозуміло, що коли ми це чуємо це нас вражає».