Небеса оповідають славу Божу: Зорі та сузір’я у біблійному вимірі

Сьогодні в нашій катехезі ми торкнемося теми, яка здавна притягує погляди людства - ми поговоримо про зірки. Як Біблія згадує сузір’я? Як тлумачити небесні явища? Спробуємо розібратися разом, відклавши на певний час наші упередження, адже тема небесних світил у християнстві значно глибша, ніж здається на перший погляд.

Девізом нашої розмови я б хотів обрати слова 19-го Псалма: «Небеса оповідають славу Божу, і про діло рук Його проголошує твердь небесна». Хай цей вірш стане відлунням нашого вечора, тим паче, що ми перебуваємо у часі Богоявлення — урочистості, коли за проводом зірки мудреці зі Сходу прийшли вклонитися втіленому Богові.

Сьогодні ми знаємо про зірки багато: це газові об’єкти, у надрах яких відбуваються термоядерні процеси. Ми чітко відрізняємо їх від планет, комет чи астероїдів. Проте для давніх євреїв «зірками» були всі небесні тіла, крім Сонця та Місяця. Ми будемо використовувати це слово саме в такому, ширшому значенні.

Вигляд зоряного неба завжди схиляв ізраїльтян до молитви. Згадайте 8-й Псалом:

«Коли на небеса спогляну - твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив Ти, то що той чоловік, що згадуєш про нього?»

Це відчуття зачудування красою всесвіту поділяв і великий німецький філософ Іммануїл Кант, який казав, що дві речі завжди вражали його найбільше: «зоряне небо над головою та моральний закон усередині нас». Це небо спостерігали мудреці, це ж саме небо бачив перед Собою і сам Ісус Христос.

Отець Андрій Пальчик, настоятель парафії Матері Божої Чудотворного Медальйона у м.Мерефа Харківської області.