Павло Мамонтов: «Бути собою, вірити в себе, боротися, не здаватися та вміти робити добро»

І хоча змагання 2017 року в Торонто стали третіми в історії Ігор, Україна вперше взяла участь в Іграх Нескорених (англ.InvictusGames) – міжнародних спортивних змаганнях серед військовослужбовців та ветеранів, які зазнали травм, поранень та захворювань під час або внаслідок виконання службового обов’язку.

            «Я змагався не за шматок металу, для мене найважливішим було гідно представити свою країну, щоб про Україну дізналися як про країну сильних духом і волею людей», - розповідає Павло. У свої 25 років Павло надто дорослий. Адже він пережив усе жахіття війни – під час одного з боїв у 2015 році під Гранітним вибуховою хвилею та уламками мінометної міни його дуже поранило, двоє побратимів загинуло, ще шестеро отримали важкі травми. Роздроблені кісти у передпліччі, вирвані шматки м’яса руки, подроблені нерви, а ще на два дні повністю втратив зір… Через отримані травми пережив декілька складних операцій в Україні та за кордоном, був на межі ампутації кінцівки, але одужав, одружився та продовжує активно займатися спортом і навчатись.

            Павло дуже позитивна та добра людина, він практично ровесник Незалежності, але ціною власного життя та здоров’я вкотре виборює право на свободу своєї країни. Тому участь у Іграх Інвіктус стали черговим стимулом та мотиватором. Серед 175 учасників, протягом декількох відбіркових турів в Одесі, Львові та Києві, відібрали 15 осіб,які змогли поїхати у Торонто. Кожен учасник мав право взяти з собою двох близьких людей, але знову вони поступили як сильні і благородні воїни – кожне друге місце віддали побратимам, котрі мали змогу поїхати з ними.

            Ігри завершились, але мандрівка у Торонто не минула безслідно. Нові враження, можливість подивитися як живуть люди з обмеженими можливостями і при цьому почуваються повноцінними членами суспільства, адже для цього створені усі умови. Усе це надихнуло Павла і він має намір створити соціальний проект, відкрити власну справу, де могли б працювати саме люди з такими можливостями. Сестра Павла,яка втратила здоров’я ще немовлям через лікарську помилку чи недбальство, щоразу зустрічається з людською байдужістю. Щоб отримати роботу залишається мріяти, бо довкола працевлаштування для таких людей – суспільна  суцільна проблема. Тому ті емоції, пережиття, досвід допоможуть згенерувати важливий проект для нашого соціуму. «Я б хотів створити такий проект,де люди з обмеженими можливостями отримали б не тільки можливість працювати, але й отримувати гідну платню, бо кожен має свої потреби і для таких людей має бути свій графік», - ділиться колишній воїн і теперішній студент УКУ.  Саме освіта та просвіта здатні стати рушієм змін «Якщо хочеш змін то Ти повинен докласти зусиль і довести це собі, своєму оточенню, що Ти можеш», - каже Павло Мамонтов.

            Павло згадує підготовку до Ігор, було нестерпно важко, адже травми давалися взнаки, і навіть зараз, хоча минуло три роки, болить рука, але незважаючи на біль, здобуваєш перемогу то почуваєш себе щасливим не через нагороду, але через те,що зміг і зробив. У загальному переліку 16 країн-учасниць Україна посіла почесне друге місце за здобутим золотом. Загалом, 15 українських учасників здобули 14 медалей. Це дуже показово,якщо враховувати,що країни Великої Британії, США у своєму складі кожна мали понад сотні учасників, належні місця для тренувань, а українців було лише 15 і умови тренувань не завжди відповідали необхідним, особливо у регіонах. Але незважаючи на жодні труднощі увесь світ почув про мужнього і сильного українського воїна.

            Павло поділився враженнями, як гарно приймали їх в Канаді, в аеропорту поліцейські розмовляли з ними українською! І хоча це нащадки другої, третьої генерацій та вони знають мову своїх предків. Здається, у Києві це рідкісне явище, де у побуті більше послуговуються чужоземною мовою.

            Наскільки зворушливими були дзвінки радіослухачів, які висловили свою підтримку нашим воїнам, пораненим, усі були розчулені. Бо справді ми нація сильних людей, і Бог допомагає нам у цьому.

            «Бути собою, вірити в себе, боротися і не здаватися», - каже Павло  і додає, що без підтримки найдорожчих людей було б важко пережити усі випробування. Підтримка батьків, молитва Мами, коханої дружини Ніни, сестри дуже допомогли і допомагають. Бо навіть зараз травми не минули, Павло лікується, адже контузія була дуже сильною і досі потрібне лікування. Колишній АТОвець визнає, що багато побратимів не змогли адаптуватися та пережити стрес, тому їм як ніколи потрібна підтримка і реабілітація. Проте для воїнів дуже важко прийняти байдужість, їх не чують, вони дуже часто залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами і від того дуже страждають. Насамперед це питання повинне було би вирішуватись на державному рівні, бо інколи для людини з обмеженими можливостями 5 сходинок велика перешкода,яку для них важко здолати.

            Спілкування з Павлом Мамонтовим додало енергії і розуміння, що насправді більшість наших проблем насправді не проблеми, люди мають вчитися розуміти і підтримувати одне одного, не звинувачувати, але робити, і, як радить Павло, «уміти правильно робити добро». Що це значить – радимо прослухати запис програми.

            Наші воїни – наймужніші, бо вкотре світ дізнався про одну з найволелюбніших націй світу, яка бореться за свою землю та свободу. Та перемагає. Я – Є. Iam. Цю нагороду отримав кожен учасник Ігор Нескорених, тим самим утверджуючи велику силу волі, силу духу українського воїна. Це люди надзвичайної сили духу. Наша збірна показала один з найкращих результатів серед країн-учасниць Ігор, які заснував принц Гарі.
            У 2018 році Україна знов повернеться на Ігри Нескорених. Відбір до збірної, яка виступить на майбутніх змаганнях в австралійському Сіднеї, почнеться вже наступної весни. Стежте за інформацією на сайті Ігор.

            «Сила Духу» із задоволенням запрошує усіх інших учасників Ігор Інвіктус на розмову у студію «Радіо Марія». На жаль, більшість учасників живуть не в Києві і не змогли взяти участь у  нашій розмові. Ми вдячні усім наших слухачам та дякуємо за молитви, що звучали від вас за наших воїнів, поранених та полонених. Спасибі усім, хто молиться за наших воїнів, нескорених духом українських Героїв, сильних духом та волею людей. Бо вони - НЕСКОРЕНІ.