В програмі "Захристія" Уляна Надкринична, митець написання ікони, розповідає про своє захоплення, яке переросло в улюблену справу, що приносить задоволення. Уляна не навчалася у жодній школі. Все, що вона вміє, це винятковий Дар від Бога. А все розпочалося із зимового пейзажу.
Я вірю, що саме Бог дав мені цей талант. Це був Його план на моє життя. Він хоче, щоб я в тому розвивалася. Я ніколи не планувала пов'язати життя з мистецтвом. Бог послав мені Григорія, мого майбутнього чоловіка, і він в мені розгледів мій талант. Розпочалося з того, що Григорій подарував мені масляні фарби, пензлики, полотна. Це все коштовно було для нас, студентів. Я почала писати картини, а Григорій їх реалізовував. Картину продали, тоді могли вже купити гарну рамочку. Почали їздити по виставках. Я набиралася досвіду в інших художників. В мене все було не в теорії, а на практиці. Перша моя робота - це зимовий пейзаж, я таких картин більше 15-ти написала. Але мені дуже хотілося написати ікону. Я наважилася. Це була ікона Бога- Отця. Перед початком я довго молилася, щоб Бог розширив моє серце, щоб Він сам писав моєю рукою. І коли сіла писати, відчула Божу присутність, близькість з Ним. Я зрозуміла, що це те, чим я хочу займатись. Я досі дивуюся, як гарно в мене вийшов цей образ. Потім на Вінчанні нас з чоловіком цим образом благословляли батьки.
У цей особливий день — Великий четвер — ми згадуємо встановлення двох найважливіших таїнств: Священства та Євхаристії. Чому церква називає священника «Alter Christus» (другим Христом)? Який глибокий сенс прихований у жесті обмивання ніг, і чому навіть апостол Петро спочатку не міг цього збагнути?
В ефірі програми «У ваших намірах» отець Роман Сиротич розповів, як «Карітас Київ» адаптував своє служіння до викликів повномасштабної війни. Йшлося про гарячі обіди, підтримку під час енергетичної кризи, міжнародну допомогу та ключову роль волонтерів у щоденній праці організації.
У четвертій катехезі циклу про людину отець Віталій Козак говорить про головні виклики людини, яка прагне перевершити саму себе, і застерігає від небезпеки втрати гідності. «Проблема не в технології, проблема в серці того, хто її використовує», — наголошує монах-кармеліт, підводячи до глибшого питання про справжню природу людини.
У програмі «Наближаючись до Православ’я» отець Петро Лопатинський розмірковує над православним політичним богослов’ям, звертаючись до подій ХХ століття та впливу західного світу на церковну свідомість. У центрі розмови — патристичний синтез, небезпека етнофілетизму та питання: чи здатне православ’я поєднати вірність традиції з відкритістю до розвитку.
Отець Михайло Станчишин розкриває, як справжня зустріч з Ісусом звільняє людину від страху і народжує зрілу надію. У світі, де бракує надії, Христос не ховається, а приходить, щоб бути близько і навчити шукати Його в реальності щоденного життя.