В програмі "Захристія" Уляна Надкринична, митець написання ікони, розповідає про своє захоплення, яке переросло в улюблену справу, що приносить задоволення. Уляна не навчалася у жодній школі. Все, що вона вміє, це винятковий Дар від Бога. А все розпочалося із зимового пейзажу.
Я вірю, що саме Бог дав мені цей талант. Це був Його план на моє життя. Він хоче, щоб я в тому розвивалася. Я ніколи не планувала пов'язати життя з мистецтвом. Бог послав мені Григорія, мого майбутнього чоловіка, і він в мені розгледів мій талант. Розпочалося з того, що Григорій подарував мені масляні фарби, пензлики, полотна. Це все коштовно було для нас, студентів. Я почала писати картини, а Григорій їх реалізовував. Картину продали, тоді могли вже купити гарну рамочку. Почали їздити по виставках. Я набиралася досвіду в інших художників. В мене все було не в теорії, а на практиці. Перша моя робота - це зимовий пейзаж, я таких картин більше 15-ти написала. Але мені дуже хотілося написати ікону. Я наважилася. Це була ікона Бога- Отця. Перед початком я довго молилася, щоб Бог розширив моє серце, щоб Він сам писав моєю рукою. І коли сіла писати, відчула Божу присутність, близькість з Ним. Я зрозуміла, що це те, чим я хочу займатись. Я досі дивуюся, як гарно в мене вийшов цей образ. Потім на Вінчанні нас з чоловіком цим образом благословляли батьки.
У четвертій катехезі великого циклу про людину отець Віталій Козак говорить про смирення як внутрішню силу людини, яка прагне перевершити саму себе. Йдеться про спокусу контролю, втрату людського виміру у світі та про те, як сучасність намагається «усунути» смерть, зводячи її до технічної помилки.
Ця катехеза відкриває постать святого Максиміліана Марія Кольбе як людину, близьку до кожного з нас — не «супергероя», а того, хто повністю довірився Богові. Через його життя, служіння і мученицьку смерть ми бачимо, що святість народжується з відданості Христу в щоденності.
В ефірі програми «У ваших намірах» брат Андрій Немченко розмірковує про святого Йосипа — мовчазного, але промовистого свідка Божого діяння. Чи могли зберегтися його реліквії? І якщо так — то де їх шукати сьогодні?
У програмі «Захристія» Тарас Компаніченко — кобзар, військовий і капелан — говорить про перші дні повномасштабної війни, служіння серед військових і роль музики на фронті. Це чесна розмова про мотивацію, втому, віру і прийняття реальності війни, яка стала частиною нашого життя.
Чи прагнення вдосконалити себе є шляхом до повноти, чи прихованою спокусою втекти від своєї людяності? У третій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак говорить про культ безсмертя, контроль над життям і ризик втрати справжньої цінності людини.