"Первомученик Стефан є святим прикладом любові та віри у Бога", - сестра Дам'яна Галущак

Історія життя та мучеництва святого Стефана вказує на те, що не можна розділяти духовного життя окремо на молитву, свідчення та доброчинність, бо це складові одного цілого. З книги діянь апостолів знаємо про нього як про чоловіка і ревної молитви (через якого Бог творив чуда), і чистого серця (який бачив видіння і не боявся свідчити Христа навіть під загрозою смерті), і любові до нужденних (через що йому, одному з семи інших мужів, учні Ісуса довіряють ще й особливу місію служити убогим) (Дії 6, 1-6).

Життя диякона Стефана також нагадує, що слуга Христовий часто є переслідуваний, бо істина, яку проповідує – словами чи просто життям – не всім подобається. Про це попереджав і сам Ісус (Ів. 15, 20). Святість не варто плутати з поступливістю, бо це насправді мужність бути вірним Богові за будь-яких обставин. Інакше, як каже апостол Павло: «Якби я людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал. 1, 10).

Життєпис первомученика Стефана дає орієнтир - як слабкій людині досягти такої відваги. А це – спробувати жити з Богом і за звичайних обставин, щоб сповнюватися вірою й Святим Духом. Бо, скуштувавши щастя єдності з Господом, вже не так легко проміняти його на задоволення дочасне. Саме тоді приходить усвідомлення, що те, що колись здавалося непосильним, насправді є тягарем легким (Мт. 11, 30) і, що ніщо дочасне не варте того, аби втратити вічність (Мт. 16, 25).