Того часу, як Ісус вирушав у дорогу, один підбіг, впав на коліна й запитав Його: «Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?» Ісус сказав йому: «Чому називаєш Мене добрим?
Ніхто не є добрим, один лише Бог. Знаєш заповіді: Не вбиватимеш, не чинитимеш перелюбу, не крастимеш, не будеш свідчити неправдиво, не будеш чинити кривди, шануй свого батька та матір». Той сказав йому: «Учителю, все це я зберіг з юних літ!» Ісус же, поглянувши на нього, полюбив його і сказав йому: «Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, — і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь і йди за Мною!» Він же, засмутившись від сказаного слова, відійшов засмученим, бо мав великі маєтки. І, поглянувши навколо, Ісус каже своїм учням: «Як важко тим, які надіються на багатство, увійти в Царство Боже!» Учні були вражені тими словами. А Ісус знов у відповідь каже їм: «Діти, як важко увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже!» Вони ще більше дивувалися, говорячи між собою: «Хто ж тоді може бути спасенним?» Поглянув на них Ісус та й каже: «Для людей це неможливе, але не для Бога, бо для Бога все можливе».
У програмі «Слово на кожен день»сестри Люцина та Наталія роздумують над постаттю святого Казимира та глибоким сенсом євангельського уривку про істинне служіння. Дізнайтеся, чому шлях до справжньої величі лежить через покору, відмову від «кумівства» та готовність розділити з Христом Його чашу.
3 березня у програмі «Слово на кожен день» роздумуємо над Євангелієм від Матея (23:1-12) про небезпеку духовного лицемірства. Як знайти «пустелю в місті» серед щоденної метушні, чим справжній учень Христа відрізняється від фарисея та чому шлях до справжньої величі лежить через покору та служіння.
Як навчитися не осуджувати інших, коли серце переповнюють претензії? Чому наша душа розквітає саме тоді, коли ми віддаємо, а не отримуємо? У випуску програми «Слово на кожен день» сестра Люцина роздумує над словами Євангелія від Луки про милосердя, ділиться свідченнями про силу адорації та пояснює, чому шлях до кращого світу починається з особистого навернення.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».