Говоримо із Мироном Шкробутом, християнським практичним психологом,
травматерапевтом, автором курсу «Рецепти щасливого подружжя», членом
правління і секретарем Української Асоціації Християнської
Психології,членом проводу мирянського руху "Домашня Церква", куратором
передачі "Психологічна порадня" на "Живе радіо Воскресіння" (м.Львів)
про те, чому молодій сім'ї так важливо залишити батьківську родину?
Програма
розрахована на увагу молодих пар, які збираються побратися, і тих, які
уже проходять курс передшлюбних катехиз, і тих, які нещодавно створили
свої сім’ї, а, що дуже важливо, до їхніх батьків.
«Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Буття 2:24).
"Щоб відділитися від батьків, потрібно найперше зрілість, - наголошує Мирон Шкробут.
-
Молодим особам, які створюють подружжя варто бути дорослими, зрілими
особами. Не бажання віддокремитися від батьків свідчить про те, що особа
психологічно не зріла".
Як це правильно і усвідомлено зробити на фізичному, емоційному та
матеріальному рівні, щоб не довелося протягом життя розплутувати
наслідки необдуманих чи невмілих, а часто і знехтуваних своєю важливістю
рішень.
Ми наближаємося до кінця нашої підготовки до повної посвяти. Всі наші розважання показали, якою прекрасною і доречною є ця постава. Найвищий вчинок любові тут на землі є водночас найбільш зрозумілим. Так від величі серця, свідомо і з доброї волі ми хочемо здійснити цю посвяту, яка є єдиною доречною відповіддю на Божу любов.
Коли ми все краще пізнаємо Христа, коли ми все вірніше слідуємо за Ним і зі все більшою любов’ю приймаємо Його у Святому Причасті, тоді ми поступово перетворюємося на Нього. Але кому ж більше знати про закони такого внутрішнього перетворення і зростання Христа в нас, як не Матері, яка на собі пізнала істинність слів Предтечі: «Йому треба рости, а мені маліти»?
У хрещенні ми вперше визнали Христа. Урочистою обітницею ми посвятили себе на служіння Йому. Але як легко ми переступаємо через ці священні зобов’язання! А ми ж таки є безроздільною власністю Христа. Тож підтвердимо цю тотальну залежність, свідомо здійснюючи свою посвяту Ісусові через Марію. Тоді наша Небесна Мати допоможе нам вірніше виконувати свою хрестильну обітницю в майбутньому.
Щоби виявити Христові нашу взаємну любов, спочатку ми повинні намагатися якнайкраще Його пізнати. Це відбувається через читання з вірою Святого Письма і роздуми з любов’ю. І в цьому Марія є для нас взірцем, як сказано про Неї: «Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця» (Лк 2,19).
Перед своєю смертю Ісус Христос дав нам два великі подарунки: своє Тіло і свою Кров у Пресвятому Таїнстві Євхаристії, а також свою Матір. У Святому Причасті ми приймаємо Тіло, яке Ісус отримав від Марії. Тому не може бути жодного протиставлення справжньої любові до Марії і літургійно-євхаристійної побожності.