Покута: борг Богу за гріхи

Покута - це спроба допомогти зрозуміти тягар гріха, а також спосіб скерувати зло, яке через гріхи ми могли б вчинити. Заплатити за гріх як форма "зарплати" означає, що немає нагороди, щоб можна було заплатити за зло, що вчинив гріх. Власним непослухом та гріхами ми ображаємо Божий маєстат і самого Бога, який сотворив Небо і Землю, і кожного з нас.

Покута дозволяє усвідомити, що вчинками гріха ми знищуємо самого себе, ображаючи Бога. У Середньовіччі як покуту за гріхи священники могли призначити протягом місяця піст на хлібі і воді, або упродовж тривалого періоду молитись. Залежно від важкості гріха, священник визначає, якою буде покута. Важливо розрізняти покуту і наслідки за гріхи. Ми переживаємо наслідки, покуту ж виконуємо як жаль за гріхи, із вдячністю, що Бог нам пробачив. Бог - суддя, який у лагідний спосіб розуміє наші слабкості і обмеження, та дає можливість прийняти примирення, повертаючись через покуту до діалогу з Богом Отцем. 

"Завданням покути є виховання, - пояснює отець Міхал, - ми ранимо любов Бога до нас, але покута має нам допомогти".