"Бог хоче, щоб ми сказали: Господи, рятуй мене, я гину", - о.Йосип Щур

Роздумуючи над словом «довір’я», отець Йосип для порівняння згадує місток, який стає рухом до віри. Це перший етап людини, яка хоче з’єднатися з Господом Богом.

Важливо пригадати, що молитва — це розмова з Богом, яка передбачає діалог, а в діалозі завжди важливо чути відповіді. Ми можемо годинами молитися і не відчувати радості, і причиною цього може бути бажання «відмовити чи відмолити» потрібну молитву або перечитати десятки сторінок Святого Письма, але без особистої розмови з Богом. Потрібне довір’я, яке є дверима до віри.

Віра — це беззастережне прийняття за правду того, що Бог об’явив, а Свята Католицька Церква подає довір’я. Так виникає сопричастя мого спілкування та любові серця, яким є Господь. Довір’я означає: я довіряю Богові, Який діє в моєму житті.

Молитва без довір’я втрачає свою істинну сутність, стає не такою живою, не такою піднесеною до Бога. Така молитва часто не дає відповіді.

Христос у Євангелії часто підкреслює, як важливо довіряти: «…але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”» (Мт. 14:30б).

Коли апостол Петро втратив з поля зору Христа, цими словами він нагадує, що справжня довіра усуває страх і дає мир навіть серед найбільшого буревію. Ми не завжди можемо змінити обставини, але можемо змінити своє ставлення через довіру до Бога.

А історія зі Старого Завіту про Авраама, який був готовий принести Богові в жертву власного сина, показує, що довіра до Бога вимагає жертви: нашого контролю, страхів і сумнівів. Бог хоче, щоб ми дали Йому «зелене світло» діяти в нашому житті.