Посвячення Богородиці. День 1: Шлях християнської досконалості

Роздуми:

Вся християнська досконалість насправді полягає: 

у твердій волі стати святим: хто хоче йти вслід за Мною...

у наверненні: нехай зречеться самого себе...

в умертвленні: хай візьме свій хрест...

в діях: і йде за Мною.

Хто хоче йти за Мною

Хто хоче йти за Мною — це означає: хтось, хто має щиру волю, абсолютну волю, хто керується не природою, традицією, егоїзмом, людською цікавістю чи людською люб’язністю, а дієвою благодаттю Святого Духа, яка дана не всім: «Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного...» (Мт 13,11; Мк 4,11)

На рівні дійсного досвіду пізнання Таємниці Хреста дано небагатьом. Хто хоче піднятися хресною дорогою і посеред своїх людей дати себе прибити до Хреста разом з Ісусом, той повинен бути мужнім, бути героєм, рішучою людиною і людиною віри. Він повинен мало зважати на світ і пекло і не перейматися власним тілом та власною волею. Більш того, він мусить бути готовим покинути все, повністю боротися за Ісуса і страждати за Нього.

 Мої любі друзі Хреста, будьте свідомими того, що ті з-поміж вас, яким забракне рішучості, крокують вперед лише однією ногою, летять лише одним крилом. Вони не гідні належати до вашого товариства, бо не заслуговують іменуватися друзями Хреста. Адже треба любити Хрест великодушно і палко як Ісус. Самого лише половинчастого бажання достатньо, щоб, як паршива вівця, заразити все стадо. І якщо такий уже прокрався у вашу кошару через кляті ворота світу, то в ім’я Розіп’ятого Христа його слід вигнати як вовка, що потрапив межи вівці. 

Хто хоче йти за Мною..., той нехай скаже із Христом: «Я ж не людина, а черв’як, посміховисько в людей і погорда для народу» (Пс 21,7). «Тоді я сказав: ось іду — на початку книги написано про мене — щоб виконати, Боже, Твою волю» (Пс 39,8; Євр 10,7). «Твій закон у глибині мого серця (Пс 39,9) я полюбив і шукав від моєї молодості (Мудр 8,2), щоб шукати все своє життя, і як важко Мені, поки звершиться (Лк 12,50), щоби з радістю нести це і віддати йому перевагу перед усіма блаженствами неба і землі: замість належної Йому радості перетерпів хрест (Євр 12,2). Зрештою я став щасливим щойно тоді, коли зміг померти у його величних обіймах».

Хай зречеться самого себе

Тож коли хтось хоче йти за мною шляхом зречення і розп’яття, той повинен, як я, хвалитися лише вбогістю, приниженням і стражданням, які заключені в моєму Хресті: хай зречеться самого себе. Хай від товариства друзів Хреста тримаються якнайдалі всі, хто хитрий в очах світу, зарозумілі інтелектуали і зухвальці, які виставляють себе напоказ і вихваляються своїми думками і талантами! Хай будуть подалі від вас марнославні балакуни, які зчиняють багато шуму з нічого! Хай тримаються подалі ті, що хизуються своєю побожністю і всюди несуть перед собою «Я» гордого Люцифера: «Я не такий, як інші люди» (Лк 18,11). Вони не зносять докорів без того, щоб не оправдуватися, а також жодної образи без того, щоб захищатися, і не можуть прийняти жодного приниження без того, щоб не помститися! Стережіться приймати у ваше товариство зіпсованих і хтивих людей, які бояться кожного укусу комара, які за найменшого болю скаржаться і ниють, які ніколи не накладають на себе покуту і достатньо пронирливі, щоб приховати свою манірність і брак умертвлення.

Хай візьме свого хреста

«Хай візьме свого хреста»! Як рідко зустрічається людина, яка бере на себе свого хреста! Весь світ не вартує його. Його треба прийняти з радістю, обхопити із запалом і з мужністю нести на своїх плечах — але свій хрест, а не чужий. Свій

хрест, який Я у своїй мудрості приготував йому в числі, вазі і розмірі, якому Я власною рукою і з ретельною точністю надав його чотири властивості, а саме: міцність, довжину, ширину і товщину. Свій хрест, який Я з доброзичливої любові вирізав із частини того Хреста, який сам ніс на Голгофу. Свій хрест, що є найбільшим дарунком, який Я можу зробити своїм вибраним на землі. Міцність цього хреста — це матеріальні втрати, приниження, болі, хвороби і душевні страждання, які Моє провидіння передбачило для нього на кожен день аж до його смерті. Довжина — це тривалість в тих днях і місяцях, коли він буде пригноблений наклепами, розпростертий на ложі хворого, залежний від милостині, перебуватиме в утисках спокус, сухості, внутрішньої покинутості та інших душевних страждань. Ширина полягає в усьому тому важкому і гіркому,

чого він зазнає від своїх друзів, домашніх і родичів. А товщина полягає в тих прихованих стражданнях, якими Я буду його випробовувати так, щоби він не міг знайти втіхи у створіннях. Так, за Моїм наказом створіння повернуться до нього спиною і вступлять у союз зі Мною, щоб завдати йому страждань. Він має це зносити; не волокти за собою, не струшувати з плечей, не викидати геть і не ховати, а нести його прямо і відкрито, без нетерплячки і лихого норову, без боязні й умисного протесту, без бажання поділитися ним, не жаліючи себе, без страху і боязні перед людьми. Він повинен нести його перед собою і, як казав св. Павло: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа!» Нехай він як Ісус несе його на своїх плечах, щоби цей хрест став для нього зброєю завоювання і царським скіпетром. І, нарешті, хай він з любові носить його в своєму серці, щоб там він став палаючим кущем, який вдень і вночі горить чистою любов’ю до Бога, не згораючи (Вих 3,2).