Посвячення Богородиці. День 28: Любов Христа в Спасінні

Святе Письмо: «Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили. Любов не в тому, що ми полюбили Бога, а в тому, що Він полюбив нас і послав Свого Сина як примирення за наші гріхи» (1 Йн 4,9–10).

«Знищивши розписку стосовно нас, яка своїми приписами була проти нас, Він забрав її з-поміж нас і прибив до хреста» (Кол 2,14).

Страждання Вічної Премудрості з любові до нас

Для нас існує багато причин любити Ісуса Христа, воплочену Мудрість; але найсильніший рушій, на мою думку, полягає в стражданнях, які Він за нас витерпів, щоб довести нам свою любов. 

І перш за все страждання Христа стосувалися тимчасових благ. Не кажучи вже про вбогість, що була Його долею під час народження, втечі до Єгипту і протягом всього життя, під час важких страждань у Нього відібрали навіть одяг. 

Далі Він страждав від своєї популярності і слави, бо Його засипали прокльонами. Його називали богохульником, підбурювачем і божевільним. Він страждав у своїй мудрості, бо на Нього дивилися як на нерозумного, шахрая і мали за дурня. Він страждав у своїй владі, бо Його вважали чаклуном і магом, що робить фальшиві чудеса за допомогою диявола. 

Один з учнів зрадив і продав Його, перший з них зрікся Його, інші покинули.

Наш улюблений Спаситель страждав усіма членами тіла: голову Його коронували терниною, волосся й бороду виривали, били по щоках, обличчя оплювали, руки й шию в’язали мотузками, плечі й спина вгиналися під тягарем хреста, руки й ноги пробили цвяхами. Серце прокололи списом, а все тіло посікли ударами батога.

Його свята душа катувалася гріхами всіх людей. Йому довелося пізнати їх як образи свого улюбленого Отця і джерело погибелі для багатьох, які, не зважаючи на Його важкі страждання, будуть прокляті.

Із цього всього ми разом з отцями Церкви і святим Томою робимо висновок, що наш добрий Ісус страждав більше, ніж всі мученики разом взяті, у тому числі й ті, які ще з’являться до кінця часів. 

Тріумф Вічної Премудрості в Хресті і через Хрест 

Тут перед нами постає найбільша «таємниця царя», а саме — Його Хрест.

Наскільки ж далекі і відмінні думки і шляхи Вічної Премудрості від тих, котрі бувають навіть у наймудріших людей! Спаситель хоче визволити світ, вигнати і зв’язати чортів, відкрити людям Небо і виявити безконечну пошану Отцю. Яке величезне завдання! Як же його розв’яже Вічна Премудрість? Вона ж всемогутня; досить Їй лиш захотіти, і все станеться.

Але вся ця влада підпорядковується Любові. Вона бажає стати людиною, щоб так довести людині свою любов; Вона хоче навіть спуститися на землю, щоб людина піднялася на Небо. Чого ж тут чекати? Мабуть, того, що Премудрість з’явиться у блиску і сяйві, в супроводі мільйонів і мільярдів ангелів чи, принаймні, мільйонів обраних людей; що Вона переможе своїх ворогів блиском своєї величі і завоює серця людей своїми благородністю і багатствами?

Яке розчарування: замість цього Вічна Премудрість звертає свій погляд на те, що для юдеїв згіршення, а для греків — безумство; на зневажений шматок дерева, покарання для найгірших злочинців, ганьбу нещасливців; на шибеницю, на хрест. Вона дивиться на цей хрест і обирає його з-поміж усього того, що є на небі і на землі блискучого і величного; хрест має стати знаряддям Її завоювань і окрасою Її величі. Який же це дивний вибір! Які ж величні і незбагненні Божі плани і задуми!

І не вірте, що Ісус після смерті відділився від свого Хреста і відкинув Його, щоб відсвяткувати свій славний тріумф. Жодним чином! Зв’язок між Ісусом і Хрестом є нерозривним, з’єднання вічне. Нема Хреста без Ісуса, нема Ісуса без Хреста.

В очікуванні великого дня Його тріумфу на Страшному Суді, Премудрість воліє мати цей Хрест як відзнаку, як суть і зброю всіх обраних. Насправді вона не прийме того сина, хто не носить цього знаку; вона не прийме учня, який не носить його на чолі, без того, щоб не почервоніти; який не носить його в серці, без того, щоб не злякатись, і не носить на плечах, без того, щоб не волочити чи не відкидати. «Тоді Ісус сказав Своїм учням: коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною» (Мт 16,24). 

Вона не прийме солдата, який не взяв його собі за зброю для захисту, для нападу, для здолання всіх своїх ворогів, і вона скаже: «У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ! (Йн 16,33). Я, ваш очільник, переміг хрестом моїх ворогів, і ви теж зробите так цим знаком! In hoc signo vinces!».