Посвячення Богородиці. День 4: Влада і слава

Погляньмо на поведінку Божих дітей

1. Вони залишаються в домі своєї Матері; це означає, вони люблять усамітнення, вони засвоїли молитву і віддаються їй, але за прикладом і в присутності своєї Матері. Адже вся краса Марії полягає у внутрішньому, і все своє життя Вона любила молитву й усамітнення. Звісно, іноді діти світла також виходять назовні у світ; але це відбувається із послуху Божій волі і волі їх улюбленої Матері. Вони роблять це тільки для того, щоб виконати обов’язки свого стану.

І наскільки великим би не було те, чого вони можуть добитися у зовнішньому, для них набагато важливішим є дія їхньої власної душі спільно з Божою Матір’ю; адже там вони здійснюють велику справу свого освячення, поряд з яким всі інші вчинки — це дитячі забавки. Поки задля цього їх брати й сестри іноді з великими зусиллями, спритністю та успіхом, під визнання й оплески натовпу здійснюють зовнішні речі, вони у світлі Святого Духа пізнають, що набагато більш почесно, корисно і прекрасно, маючи перед собою приклад Ісуса, усамітнитися, цілковито і досконало виявляючи покору їхній Матері. Вони воліють залишатися в тиші та усамітненні, ніж у світі власними силами творити велике, як Ісав та його нащадки. Бо Божу славу і справжнє багатство людини можна знайти тільки у домі Марії, виходячи зі слів псалма: «Які любі Твої оселі, Господи сил! Адже й горобець знайшов собі хатку, і горлиця — собі гніздо, де виведе своїх пташенят» (Пс 83). Яка ж блаженна людина, що живе у домі Марії, де спершу Ти влаштував свою домівку! Так, в тому домі обраних вона лиш від Тебе отримає допомогу собі.

2. Обрані палко люблять Пресвяту Діву і по справжньому шанують як свою добру Матір і Володарку. Вони люблять Її не лише на словах, але й насправді; вони вшановують Її не тільки зовнішньо, але й у глибині свого серця. Як Яків, вони уникають всього того, що може Їй не сподобатися, і з запалом беруться за те, що, на їх думку, може викликати прихильність Марії. Замість двох козенят, яких Яків приніс своїй матері Ревеці, вони приносять і віддають Їй своє тіло, душу і все те, чим вони є і що мають. Уособленням цього є двоє козенят Якова. Нехай Марія прийме їх у свою власність і вони помруть для гріха та для самих себе. Нехай Вона звільнить їх від егоїзму, щоб вони сподобалися Її Синові Ісусу; адже Божественний Спаситель хоче мати за своїх учнів і друзів тільки таких людей, які померли для самих себе. Завдяки турботі й заступництву Марії це тіло і ця душа повністю очистяться від будь-яких плям, умертвляться і зречуться, ставши цінним даром, гідним того, щоб його піднесли Небесному Отцеві для благословення. Для обраних душ, що, навчившись у нас, цінують і практикують повну самовіддачу Ісусові Христові через руки Марії, хіба це не нагода довести Ісусові та Марії свою дієву і мужню любов?

3. Божі діти підпорядковуються Марії і слухняні Їй за образом Ісуса Христа, який із тридцяти трьох років свого земного життя тридцять витратив на те, щоб прославляти Бога Отця через необмежене і досконале підкорення своїй Пресвятій Матері. Вони слухаються Її і точно виконують Її поради, як юний Яків, якому Ревека сказала: «А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі» (Вих 27,8), або як весільні гості у Кані, яким Богоматір сказала: «Зробіть, що тільки Він вам скаже» (Йн 2,5). За свій послух матері Яків, ніби чудом, отримав благословення, яке йому не належало. Весільні гості у Кані, що послухали пораду Божої Матері, за це отримали змогу побачити перше чудо Ісуса, який на прохання своєї Пресвятої Матері перетворив воду на вино. Так до кінця світу всі, хто прийняв благословення Небесного Отця й удостоївся Божого чуда, отримують ці благодаті тільки за їх досконалий послух Марії. А всі Ісави втрачають своє благословення, бо вони не підпорядкували себе Марії. 

4. Обрані мають велику віру в доброту і владу Пресвятої Діви, їхньої Доброї Матері. Вони неустанно звертаються по Її допомогу; вони підносять до Неї погляд як до Провідної Зірки, яка проведе їх неушкодженими до тихої гавані. З відкритим серцем вони діляться з Нею своїми потребами і труднощами; вони тримаються своєї милосердної солодкої Матері, щоб за Її заступництвом отримати прощення своїх гріхів та у своїх потребах і турботах пізнати материнську доброзичливість Марії. Так, чудесним чином вони занурюються, ховаються і навіть губляться в дівочому лоні Її любові, щоб там очиститися від найменших плям і знайти повноту Ісуса Христа, який у Марії поставив свій царський трон. Яке блаженство! Як казав абат Ґерікус: «Не думай, що жити в лоні Авраама є більшим щастям, ніж у лоні Марії, де сидить на троні сам Господь».

Натомість діти цього світу вірять тільки в самих себе. Вони люблять тільки видимі і зовнішні речі, тому не вміють цінувати материнську м’якість і доброту Марії. Вони нічого не знають про безпечну опору, яку дає Марія, і тверду довіру, яку відчувають обрані до своєї доброї Матері. У своїй жалюгідності вони люблять тільки голод за зовнішніми речами, як сказав святий Григорій, тому що вони не хочуть скуштувати солодкості, яку можна знайти тільки всередині і в серцях Ісуса та Марії.

5. Саме діти світла йдуть слідами Марії, своєї доброї Матері, тобто наслідують Її. Зрештою, діти світла мандрують слідами Марії. І в цій справі ці побожні є насправді щасливими і носять непомильний знак своєї вибраності, як каже їм їх добра Мати: «Добре тому, що й мої шляхи шанує!» Це означає: блаженні ті, хто вправляється в Моїх чеснотах, хто з Божою допомогою і милістю мандрує слідами Мого життя. Блаженні вони під час свого земного життя, бо з Моєї повноти я уділю їм щедрих милостей і втіхи значно більше, ніж тим іншим, які не йдуть за Мною так вірно. Блаженні вони у своїй смерті, яка є тихою і мирною і при якій здебільшого присутня Я сама, щоб провести їх до вічної радості. І блаженні вони у вічності, бо жоден з Моїх вірних слуг, який в житті наслідував Мої чесноти, ніколи ще не пропав. 

Натомість діти темряви нещасливі протягом свого земного життя, у своїй смерті та у вічності, бо вони не наслідують чеснот Божої Матері. І хоча вони то тут то там є членами Марійних спільнот, відчитують по декілька молитов або відбувають зовнішнє вшанування, але на тому все й закінчується.