Практична педагогіка отця Юліана Дзеровича

  Для о. Юліана виховання — це не просто передача знань, а співпраця з Божою ласкою.
  Дитина розглядається як образ і подоба Божа. Тому мета вчителя — допомогти цій подобі розкритися.
  Виховання сумління, плекання християнських чеснот (віри, надії, любові) та постійний духовний супровід дитини.
  Дзерович вважав, що не існує «абстрактної людини» — людина завжди належить до свого народу. Школа і виховання мають бути глибоко національними. Це шлях від любові до своєї хати, мови та церкви до служіння всьому народові. Навчання рідною мовою, вивчення історії та традицій як засіб зміцнення національного імунітету проти чужих впливів.
  Отець Юліан виступав проти однобічного розвитку (наприклад, лише інтелектуального). Він наполягав на розвитку всієї особистості.
Виховання має охоплювати три сфери: Розум (знання), Серце (почуття та мораль) і Волю (характер та вчинки).
  Недостатньо, щоб дитина була розумною; вона має бути доброю і мати силу волі, щоб чинити правильно навіть у складних обставинах.
  Педагогіка Дзеровича — це не муштра, а заохочення дитини до власної праці над собою. Вихованець не є пасивним об'єктом. Він має сам хотіти ставати кращим. Вчитель лише спрямовує, а не примушує. Розвиток критичного мислення, залучення дітей до громадської роботи та праці, де вони можуть проявити ініціативу.