Православна церква в Україні в 30-х роках ХХ століття

На заглавному фото: руїни Михайлівського Золотоверхого собору
(https://www.facebook.com/photo/?fbid=1089307833395649&set=pcb.1089308133395619)

У 1930-ті роки Православна Церква в Україні переживала період жорстоких сталінських репресій і терору. Українська Автокефальна Православна Церква, що постала на початку 1920-х років, зазнала масових арештів духовенства, руйнування церковної інфраструктури та фактично була змушена припинити своє існування.

Архієпископів, єпископів, священників і мирян УАПЦ заарештовували, звинувачували в націоналізмі та контрреволюційній діяльності; багато з них було розстріляно. Церковні інституції знищувалися, а їхнє майно конфісковувалося.

Державна атеїстична політика призвела до масового закриття та фізичного нищення пам’яток церковної архітектури. Зокрема, було підірвано Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, як і сотні інших храмів по всій Україні.

Водночас на Волині та в Галичині, які до 1939 року перебували у складі Польщі, православна церква діяла в межах Польської автокефальної православної церкви. Тут зберігалися традиції українського церковного життя, що згодом стали підґрунтям для відродження автокефалії в період Другої світової війни.

До кінця 1930-х років організоване релігійне життя на підрадянській Україні було майже повністю паралізоване, а більшість парафій — закриті.