Прелат, отець Юрій НАГОРНИЙ: "...в цю мить охорона подумала, що я штрикнув ножем в Йоанна Павла-ІІ"

- На Майдані стояв живим щитом між протестувальниками і Беркутом.- Пригадує отець Юрій.- Поруч зі мною був священик з Десятинної церкви з УПЦ МП. Ми читали православну молитву, яка мені стала до вподоби: Прославлення святої Трійці. Саме у той день була страшенна стрілянина. Холодно нам не було, хоча на дворі було -24 градуси. Лиш на ранок, я відчув, як буквально весь окачанів. Коли прийшов до храму святого Олександра - побачив у дзеркалі...негра. Це копоть від горілої шини налипла на моє обличчя...
Україна достойна кари. 3 мільйони абортів щороку! За це хтось переживає? Де похорон більше 70 мільйонів українців, котрих знищили українці під час незалежності?!
Мала відбутися певна подія, мотивація, щоб розбудити націю, інакше ми б спали літаргічним сном. Як на Майдані люди бажали і прагнули Бога! Там буквально, кидалися на священиків. Люди самі вели нас на сцену, довго не відпускали, просячи молитися ще і ще. Не було випадку, щоб після молитви ми не плакали. Віра - це ласка Божа, а не знання, я це ясно побачив під час Майдану.
Якось зібрали нас, керівників з благодійних організацій усього світу. Наприкінці конференції Папа захотів привітатися з кожним. Він був дуже змучений, йому дошкуляла рана. Процедура прийому була така: Понтифік підходить до делегатів вистроєних в довжелезній черзі, вітається з одним, благословляє, починає лунати хор зі ста чоловік, потім Папа переходить до іншого. Дійшла черга до нас, представників Карітас-Спес. Я тільки встиг йому представитись, як він раптом почав бити мене руками по плечах, і заливаючись від сміху кричати: "А-ааа, я про тебе знаю, я тебе знаю!". Я зрозумів, що йому розповіли про мою скандальну промову в Будапешті...