15 жовтня - всесвітній день обізнаності про втрату дитини під час вагітності чи в перші тижні після народження. Втрата власної дитини є надзвичайно болючим досвідом. Батьки, які пережили таку втрату, потребують підтримки і розуміння як з боку своїх рідних, знайомих, так і медичного персоналу. Як допомогти таким людям, не збільшивши їхнього страждання, розповідає с. Юстина Голубець, ССНДМ, засновниця та голова організації Перинатальний хоспіс – Слід Життя.
З початком вагітності у жінки починає формуватися почуття материнства. У чоловіка, який довідується про вагітність дружини, також зароджується почуття батьківства, бажання захищати маму з дитиною. Однак, силою певних обставин не кожна вагітність може закінчитися народженням. Буває, що вагітність діагностують під час викидня або завмирання плоду в першому триместрі вагітності. Певні вади і відхилення, не сумісні з життям дитини, можуть з’явитися і пізніше, навіть під час самих пологів або впродовж першого місяця після народження.
В таких ситуаціях батьки відчувають себе безпомічними, оскільки не можуть врятувати життя своєї дитини. Їхні запитання “Чому? За що? А якби...” лише поглиблюють відчуття болю і безпорадності. Жінка, втративши дитину, може себе почувати відчуженою, не спроможною повірити, що це сталося саме з нею.
Справжньою допомогою в цей час будуть обійми, мовчазне слухання. Пізніше можна запропнувати запитання: Чи ця дитинка була колись голодна, чи їй було холодно, чи вона знає, що таке залишеність, самотність, зрада? Ні ж, вона від першого моменту існування в материнському лоні отримувала лише любов. Кожна мама скаже, що любила і з нетерпінням очікувала її. Тож сьогодні та дитинка вже перед Господом свідчить про своїх прекрасних, люблячих тата і маму.
Важливо також створити у батьків максимально позитивні спогади під час втрати дитини, порадити торкнутися і поцілувати її, знайти відповідний одяг та з пошаною поховати.
Отець Анатолій Клак, мар'янін, розповідає про те, як бути священником у прифронтовому місті, про перші дні повномасштабного вторгнення, допомогу і життя, яке не зважаючи на війну, продовжується.
Катехеза о. Олексія Самсонова про віру з циклу "Катехизм Католицької Церкви". Прагнення Бога, вписане в серці людини, бо людина створена Богом і для Бога; Бог не перестає притягати до Себе людину, і лише в Бозі людина знайде правду і щастя, що їх вона безперервно шукає.
Отець Міхал Бранкевич продовжує цикл програм про Святого Духа, і як Він об'являється у Біблії.
Отець Валентин Матушевський детально аналізує 14 главу Євангеліє від Луки про те, чи можна зцілювати в суботу.
Молитва не є магічною формулою, в якій через зміну порядку слів чи раптову помилку щось не запрацює. Суть молитви - щиро постати, розкритися перед обличчям Бога. Катехизу про молитву як спосіб життя та будування стосунку з Господом виголошує ординарій Мукачівської дієцезії Микола Лучок.