Римо-католицька церква України XVIII ст. у складі Російської імперії

На світлині: перший архієпископ Могилівський Станіслав Сестренцевич

На початку програми нагадали слухачам про історичний контекст: розділи Речі Посполитої між Австрією, Пруссією, Росією у 1772, 1793, 1795 рр. Після цих територіальних змін російський царат забажав здійснювати адміністративне керування римо-католицьким кліром та католиками. Відповідно до указу Катерини ІІ 1795 р. були ліквідовані Віленьске, Інфлянтське, Київське, Кам’янецьке, Луцьке римо-католицькі єпископства та створені нові - Інфлянтське, Пінське, Летичівське, що підпорядковувалися могилівському архієпископу С. Сестренцевичу. Духовенству було заборонено виконувати накази будь-яких церковних органів, розташованих за кордоном, вступати в контакти з Апостольським Престолом і навіть виїжджати за кордон. І Катерина ІІ, і її наступник Павло І тиснули на Папу Пія VI, прагнучи добитися його згоди на зміни, що сталися. Для вивчення питання і впорядкування справ Папа направив у Росію нунція кардинала Лаврентія Літту, який після дворічного перебування в Російській імперії і відповідних переговорів з урядом та Римом задля захисту католицької віри запропонував проект організації католицької церкви двох обрядів у Російській імперії.

Як продовжила діяти римо-католицька церква в нових умовах, як відбувались наступні “перетрубації” католицьких дієцезій, як погіршилося становище греко-католиків, як царат пішов шляхом підпорядкування організаційних структур урядові - слухайте в програмі.

В контексті святкування 700-річчя Київсько-Житомирської дієцезії згадали про наших пастирів цього періоду - єпископів Каєтана Ігнатія Солтака, Йосифа Андрія Залуського, Ігнатія Франциска Оссолінського, Каспера Цецішевського.

За часів єпископа Каспера Цецішевського (на світлині) у 1795 р. сталася ліквідація Київської дієцезії. Єпископ був призначений ординарієм новоутвореної Пінської дієцезії, осідок якої був перенесений до Житомира. У 1798 р. Павло І дозволив відновити Київську дієцезію з осідком в Житомирі та додати до неї терени Луцької дієцезії. Відтак новоутворена єпархія стала називатись Луцько-Житомирською в рамках новоствореної Могилівської митрополії, а єпископ Цецішевський став її першим ординарієм.