Римо-католицька церква в Україні в 1917 – 20-х рр. ХХ століття

У 1917–1930-х роках римо-католицька церква (РКЦ) в Україні пережила катастрофічний занепад: від короткого періоду відродження після розпаду Російської імперії до жорстоких репресій, закриття храмів та масового фізичного знищення духовенства радянським тоталітарним режимом.

Хронологія та ключові події епохи

-        1917–1920 роки: після падіння царату та під час національно-визвольних змагань костели отримали свободу. Проте війна та відступ польських військ у 1920 році призвели до масової еміграції священників (ксьондзів), що знекровило парафії.

-        1920-ті роки: часткова стабілізація. РКЦ робила спроби адаптуватися до радянських реалій. Згідно з офіційною статистикою, на 1 січня 1928 року в УСРР налічувалося близько 300 римо-католицькі громади та понад 500-600 тис. вірян. Духовенство продовжувало обслуговувати переважно польську національну меншину та деяких вірних інших національностей.

Ситуація для римо-католицької церкви на території УРСР у 1920-х роках була катастрофічною через системний наступ більшовицької влади на релігію. Радянський режим прагнув повністю ліквідувати католицтво, сприймаючи його як «агентуру іноземного капіталу» та «польську контрреволюційну силу».

Основні етапи та процеси репресій

-        конфіскація майна та декрет про відокремлення церкви (1918–1920): храми, землі та парафіяльні будівлі стали власністю держави. Віряни могли лише орендувати власні костели у радянських органів влади.

-        кампанія з вилучення церковних цінностей (1922): під приводом боротьби з голодом влада масово вилучала з костелів золоте та срібне літургійне начиння. Спроби священників та парафіян захистити реліквії призводили до масових арештів.

-        початок відкритого терору: була заарештована більшість офіційних керівників дієцезій, зокрема Кам'янецького єпископа Петра Пеманьковського та величезна кількість священників Льцько-Житомирської та Кам’янець-Подільської дієцезій..

• ліквідація семінарій та освіти: до середини 1920-х років більшовики закрили всі католицькі навчальні заклади на території УРСР, унеможлививши підготовку нових кадрів.

Незважаючи на арешти, гоніння, більшість священників прийняла рішення залишитися на підрадянській території та розділити з вірними долю руйнування релігійного життя…